29 грудня 2006

Вітання з Новим 2007 роком.



З Новим роком Вас вітаю, щастя від душі бажаю; і щоб був
наступний рік значно кращий, ніж торік.Щоб ви з успіхом трудились, та на свята веселились; аби грошей повен міх заробили ви за рік. Щоб цвіли, неначе квіти,та
несли вам втіху діти. А ще зичу Вам усім, щоб в добрі купався дім.Щоб жили Ви у
здоров’ї, мирі, злагоді й любові і щоб щедрими столи для гостей
завжди були. Зичу Вам добра й удачі, хай на полі чи на дачі, неодмінно в рік
Свині,вродять врожаї рясні.Щоб збулись всі Ваші мрії, сподівання та надії; Щоб
здоров’я, як граніт, дав Вам Бог на сотню літ.Щоб на радість всій малечі Ви
зібрались на Святвечір і як справжнє торжество Святкували Ви Різдво!

Щасливого Нового Року та Різдва Христового і Божого благословення для Вас ,які тут на чужині.

о.Іван Гудзь. Évora. Португалія.

26 грудня 2006

Dia Internacional do Migrante. Beja

Dia Internacional do Migrante


Dia Internacional do Migrante
A Delegação de Beja da Associação SOLIDARIEDADE IMIGRANTE, em parceria com a CÁRITAS DIOCESANA DE BEJA, com a Delegação de Beja do INATEL – Casa Michel Giacometti e, com o INSTITUTO PORTUGUÊS DA JUVENTUDE, organizaram um evento para comemorar o Dia Internacional do Migrante que este ano foi celebrado a 17 de Dezembro (por dia 18 ser a uma Segunda-Feira), no Auditório do Instituto Politécnico de Beja – Edifício dos Serviços Comuns, Rua Pedro Soares, com inicio às 15h.

Em 2006 assinalámos este Dia Internacional com a projecção do filme "LISBOETAS", galardoado com o prémio IndieLisboa do melhor filme português de 2004 e em festivais na Itália e na Holanda. Trata-se de um trabalho de grande qualidade, no género documentário, com presença destacada no circuito comercial durante vários meses.

Empenhados em promover o respeito quotidiano pelos Direitos Humanos e Liberdades Fundamentais das e dos imigrantes, enquanto cidadãs e cidadãos de corpo inteiro, não podemos deixar passar em branco o significado deste Dia Internacional. E nele pretendemos envolver tanto as diferentes comunidades de imigrantes a viverem no distrito de Beja, como também a sociedade civil local. Esta actividade integrou-se assim na construção de uma cidadania intercultural que o documentário retrata em diversas facetas, nas quais se mesclam problemas e dificuldades com alegrias e a esperança de uma vida melhor.
Beja. Portugal.

19 грудня 2006

Культ Святого Миколая

Святий Миколай брав участь у Першому Вселенському Соборі, 325 року у Нікеї. На Нікейському Соборі був прийнятий «Символ віри» ― молитва «Вірую ... ». Св. Миколай був одним із співавторів цієї молитви.
Культ Св. Миколая почав набувати розмаху у V ст., коли Цісар Юстиніан І (527-565) збудував на його честь церкву в Константинополі. Цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом, затвердив святкувати празник св. Миколая 6 грудня (19 грудня). 3 Візантії його культ поширився по цілому світі. Найстарший життєпис про св. Миколая походить з ІХ-го століття. На заході Папа Римський Миколай І (858-867) — коло 860 року збудував у Римі церкву Св. Миколая Чудотворця, таким чином культ Святого Миколая поширився на всю християнську Європу. На сьогоднішній день у Європі є понад 3500 храмів збудованих на честь Св. Миколая.
На українські землі, культ Св. Миколая, прийшов разом з християнством – Хрещення Русі (988 р.). В другій половині ХІ століття в Києві було споруджено перший храм Св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій горі. У давнину – Св. Миколай, для українського народу, був заступником від небезпеки зі степів (Монголо-татарської навали). Пісні про Св. Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі пісні, як «Ой хто, хто Миколая любить». В соборі св. Софії в Києві знаходиться ікона св. Миколая Чудотворця (Мокрого) з 1090 року.
Тому у цей день просімо заступництва і покровительства у Св. Миколая для усіх нас, для тих хто в дома чи у дорозі, для тих хто при праці чи відпочинку. Просім кращої долі для нашої України і миру, злагоди і добра для наших дітей.
о. Іван Гудзь Évora.


Cвятий Миколай

В Україні святий Миколай завжди вважався покровителем і заступником усіх дітей. У цей день діти чекають його з нетерпінням: вони знають, що за їхню слухняність та працьовитість Святий Миколай принесе їм безліч подарунків. Тож намагаються бути протягом усього року саме такими: не лінивими, доброзичливими, старанними, допомагати в усьому батькам. І в ніч з 18-ого на 19-е грудня святий Миколай покладе подарунки слухняним дітям під подушку, а неслухняним приносить різочки, які залишає в куточку.
На свято Миколая учні й учителі недільної української школи приготували театралізовану виставу де показали її в м. Faro в церкві св. Антонія. Вони розважали гостей піснями і віршами, а завершилося свято урочистим приходом Миколая до чемних дітей і роздачею подарунків.
Також святий Миколай незабув побувати і в інших містах провінції Algarve: S. Brás, Albufeira і Portimão, де знаходяться наші церкви і роздати дітям подарунки.
Algarve.

I created a Slide Show! Check it out!

13 грудня 2006

Апостол Андрій

Апостол Андрій був братом верховного апостола Петра і походив з міста Віфсаїди, що в Палестині. З юних років він надавав перевагу духовним, вічним цінностям і тому коли почув проповідь Івана Хрестителя про покаяння, став його учнем. Іван смиренно називав своє служіння лиш звісткою про прихід Того, Хто стане втіленням усіх старозавітних пророцтв, усіх очікувань людства. Тому коли він, вказуючи на Ісуса, мовив: “Ось Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!”, Андрій відразу пішов за Христом. Потім Андрій покликав свого брата Симона, якого пізніше Господь назвав Петром, тобто Скелею. Андрій став першим послідовником Ісуса Христа, тому й одержав найменування Первозваний. Апостол Андрій, як і інші апостоли, був свідком проповіді Ісуса Христа,Його чудес, що підтверджували Його божество. Андрій бачив страждання Спасителя, Його смерть і Воскресіння. Сповнений благодаті Духа Святого, після П’ятидесятниці апостол Андрій здійснив три великі проповідницькі подорожі з Єрусалиму, звіщаючи Слово Боже в багатьох країнах Європи та Азії.Шлях поширення добра — це шлях страждань, адже воно завжди стикається зі злом. Слово Боже говорить: “Христос постраждав за нас і залишив нам приклад, щоб пішли ми слідами Його.” Апостол Андрій вповні наслідував цей приклад. Він був розіп’ятий на Хресті за проповідь Євангельської звістки.Трапилось це в грецькому місті Патрах 13 грудня 70-го року по Різдві Христовім. Найдавніші літописи твердять, що ап.Андрій під час останньої місійної подорожі, проповідуючи на берегах Чорного моря, піднімався Дніпром у Скифію, відвідав місце, де згодом постав Київ. Літописець Нестор оповідає:”Бачите гори ці, — сказав апостол своїм учням,- на цих горах засяє благодать Божа, і буде великий город і багато церков буде споруджено.” Там апостол встановив Хрест. Віддавна окремі вчені виступали проти правдивості цього літописного оповідання. Дуже воно схоже на пізнішу вставку до літопису.Та й, мовляв, чи був сенс апостолу підійматись у малозаселені гори біля Дніпра? Літописне оповідання про апостола Андрія, можливо, й пізніша вставка до найдавнішого літопису, яких тут немало, але, прикрашене в подробицях, воно має реальну історичну основу.Важливі свідчення цього зібрані Грецькою Церквою, яка віддавна вела суперництво за авторитет з Римською. На противагу відомостям про заснування Західної Церкви апостолом Петром греки пильно досліджували біографію свого основоположника апостола Андрія. Ці дослідження в один голос свідчать, що апостол Андрій проповідував Євангеліє і в далекій варварській Скифії. Найперше про це згадує батько церковної історії, єпископ Євсевій Памфил (помер у 340 році). Цікавим є також оповідання ченця Епіфанія, який повідомляє, що апостол Андрій під час своєї третьої подорожі обійшов східне та північне побережжя Чорного моря. Епіфаній твердить, що він сам побував у цих місцях і скрізь вислуховував місцеві оповідання про ап. Андрія, на власні очі бачив церкви, хрести, образи св. Андрія, скрізь він розпитував, зібрав і записав імена учнів Андрія, що були першими єпископами церков, які заснував апостол. Все це говорить про те, що апостола Андрія справді можна вважати садівничим християнства в Україні. Апостол Андрій, безумовно, був і проповідував на нашій землі, можливо, що і плив нашим Дніпром. Можна сумніватися, чи підіймався він так високо, чи справді побував у Києві.Хоча це цілком вірогідно. Але для визнання Церкви Української Церквою Первозваною досить і того, що апостол Андрій дійсно був на Українській землі і навчав наших предків Слова Божого. Цілком можливо, що вже від часу апостола Андрія християнство ніколи не переводилося в нас, а постійно мало більше чи менше число своїх прихильників аж до офіційного охрещення в 988 році України — Руси князем Володимиром.
Évora. 13.12.2006 p. Ivan Hudz.

09 грудня 2006

“O Natal da União”.

6 грудня 2006 року в місті Фаро в Instituto Português da Juventude відбулася вистава “O Natal da União”. Де було показано для прсутніх глядачів, як святкують Різдво і Святий Вечір різні народи і національності, які живуть і працюють в провінції Algarve, а також, їхню традицію, культуру, мистецтво.
Були приставлені різні пісні, танці, національне вбрання різних народів. У виставі також могли брати участь і присутні в залі глядачі.
Від українців був присутній парох о. Олег Трушко зі своїми парафіянами м. Фаро, які також приймали участь у святі, розповідаючи про нашу українську культуру і традиції.
В кінці вистави куштували різноманітні страви, які подають на Святий Вечір в різних країнах і між ними була наша кутя.

Кутя прийшла до нас з древніх, дохристиянських часів, органічно поєдналася з християнськими обрядами. Зерно, хліб – символ життя. Мед здобувають бджоли - Божі створіння. Мак є символом здоров’я, Всесвіту, родючості.

о. Олег Трушко

05 грудня 2006

Введення в храм Пресвятої Богородиці

Введення в храм Пресвятої Богородиці — свято Церкви, належить до числа двaнадесятих празників. Святкується 21 листопада за юліанським календарем і григоріанським4 грудня.
Цього дня згадується, як благочестиві батьки діви Марії Іоаким і Анна привели Її в трирічному віці в Єрусалимський храм, щоб виконати свою обітницю. Молячись про вирішення безплідності, вони обіцяли, якщо народиться дитя, присвятити її на служіння Богу. Згідно з переказом, Марія з того часу жила і виховувалася при Храмі до свого заручення з праведним Йосипом. В Церковному переказі збереглися відомості, що під час перебування Пречистої Діви в Єрусалимському храмі вона виховувалася в товаристві благочестивих дів, старанно читала Священне Писання, займалася рукоділлям, постійно молилася і зростала в любові до Бога.
Марію вводить в храм процесія дівиць із запаленими свічками: чистота серця та світло благодаті є обов'язковою умовою для пізнання Божих таїнств (див. Мт. 5, 8).

Évora 2006.

03 грудня 2006

Греко-Католицька громада у м. Faro.







19 листопада 2006 року відбулася проща вірних з Алгарви до м. Фатіми. В ній взяло участь 150 прочан. Розпочалася проща хресною дорогою, потім відбулася Божественна Літургія, яку відслужив о. Олег Трушко і подячний молебень до Божої Матері
26 листопада 2006 року у м. Фаро біля церкви Santo António do Alto відбулося віче пам’яті вшанування жертв Голодомору 1932-1933 рр. в Україні. Відбулася урочиста літургія та поминальна панахида.

о. Олег Трушко

28 листопада 2006

Допоможіть Будь-ласка!

Слава Іс.Хр.
Дорогі отці, до меен звернулась жінка, котра рошукує свою маму в
Португалії в м.Сiнтра, звати Надя Говда 1954 р.н.
три тижн тому пiшла з готелю в якому вона працювала не повернулась туди.Те що мама пропала й розказали власники в яких працювала мама, але Оксана мало вірить.

Допоможіть Будь-ласка!
Хай Бог допомагає!
о.Віталій Генуя (Італія)
genova@ucraini.it
cerkva@libero.it

Початок Різдвяного посту


Коротка історія
Хто ближче приглянеться до нашого церковного року, той чітко завважує, що наша Східня Церква до великих і світлих празників завжди приготовляється коротшим чи довшим постом. Маємо великий і святий піст перед празником Пасхи. Маємо одноденні пости перед деякими празниками. Маємо багатоденні пости перед празником св. Апостолів Петра й Павла та празником Успіння Преч. Діви Марії. Маємо вкінці довгий піст перед празником Христового Різдва. Цей празник, як і празник Пасхи, належить до найбільших празників у році, тому і його піст творився на взір пасхального посту, і навіть носить назву Чотиридесятниці.
Колиска цього посту це давня Галлія, а сьогоднішня Франція. Тут від 5-го віку маємо згадки про підготівний піст до Христового Різдва. Єпископ Григорій з Тур (+ 594 р.) говорить, що св. Перпетуус, єпископ Турський (+ 491 р.), починаючи від дня св. Мартина, це є 11 листопада, аж до Христового Різдва постив у понеділок, середу й суботу. Собор Турський II (567 р.) приписує монахам постити кожного дня в місяці грудні аж до Христового Різдва. Дещо пізніше цей піст переходить до Риму й Італії, а відтак до Англії. Різдвяний піст на Заході з часом дістає назву "адвенту", що з-латинської значить "приходу", це є приходу Христа. Первісно слово "адвент" = прихід означало празник Христового Різдва, а пізніше почало означати час перед Христовим Різдвом. В 9-му ріці перша неділя адвенту стає на Заході початком церковного року.
Тоді, коли на Заході різдвяний піст у 6-му столітті стає вже загальним, то на Сході під впливом Заходу він у тому часі щойно починається. Першу згадку про різдвяний піст від 14 листопада подає Коптійський календар з 8-го сторіччя. Іванові Постникові (582-595), патріярхові Царгороду, приписують таке правило: "Годиться, щоб миряни здержувалися від м'яса в дві Чотиридесятниці, це є піст св. Пилипа і піст св. Апостолів Петра й Павла". В 9-му віці різдвяний піст стає загальним по цілому Сході.
На Руси-Україні в домонгольській добі, як це київський митрополит Георгій у своїм "Білеческім Уставі" дає знати, були крім пасхального ще три інші річні пости. Вони починалися в тому самому часі, що й сьогодні, тільки Успенський піст не був усюди і був коротший. Митрополит Георгій називає Різдвяний піст Пилипівкою, то значить, що він починався від св. Пилипа, 27 (14) листопада. В часі Пилипівки він приписує такий самий піст і поклони, як у Петрівку, це є їда раз на день без молока і без м'яса, а в суботу й неділю дозволяє на рибу два рази денно (§4). Київський митрополит Максим (1283-1305) називає різдвяний піст Чотиридесятницею.
В наших часах Церква із-за різних причин досить злагіднила колись дуже строгі пости й залишила їх радше добрій волі вірних. Та це не значить, що ми не зобов'язані до практики духа жертви, покути й посту.

24 листопада 2006



СВ.МИХАЇЛ.
Хто, як Бог? !



«Михаїл і ангели його воювали порти дракона, і дракон воював, і ангели його, та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона, великого змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну- повержено на землю, і ангели його з ним повержені….» Апокаліпсис 12,7.
Як бачимо, проблема добра і зла є вічною.Вже від самого початку існування цього світу і людства іде запекла боротьба між цими двома світами, добром і злом.Виникає питання: чому існує зло? Як воно з’явилось , чому є, коли Бог є любов і все створив для добра. І сьогоднішнє свято Собор Архистратига Михаїла відкриває нам як повстало зло і чому є і надалі.
Перед тим, як створити видимий світ у якому живе людство Бог сотворив невидимий, світ ангелів. У Святому Письмі читаємо, що Бог створив ангелів, чистих духів, і наділив їх розумом і свобідною волею.Ангели-«angelus»,як вказує вже сама етимологія цього слова, значить «післанець».У своїй же суті ангели - це найдосконаліші Божі створіння, нематеріальні, чисто духовні істоти. Бог створив усіх ангелів добрими. Через свою службу і вірність Богові всі ангели мали стати щасливими. Бог дав їм час проби, щоб вони могли довести, чи схочуть заховати освячаючу ласку і зістатись дітьми і приятелями Бога та через добровільний послух заслужити собі на вічне щастя. Однак багато ангелів під проводом найкращого ангела Люцифера-Світлоносця, чуючись сильними і могутніми, забули за своє становище створінь Божих і в своїй гордині задумали стати рівними Богові. І сталась на небі війна; Михаїл та його ангели вчинили зі змієм війну. І змій воював та його ангели, та не встоялись, і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинений був змій великий, що зветься диявол і сатана, що зводить всесвіт, і скинений він був додолу, а з ним і його ангели були скинені.Од.12,7-9.
За свою гордість і не послух, що були головними причинами бунту проти Бога, Бог справедливо покарав ангелів відкиненням їх навіки від себе і скиненням їх до пекла. Але боротьба не закінчилась, вона є на землі де продовжується за людські душі. Вже від самого початку існування людства перші люди,Адам і Єва, стали жертвою підступу диявола, забажавши і собі стати рівними Богові і збунтувались проти Нього. Через свій гріх вони рівно ж втратили Бога і райське життя до якого були призначені не тільки для себе, але і для всіх своїх нащадків. І потрібно було аж крові Сина Божого, щоб цей гріх людини перед Богом виправити, принести Божественну Жертву повної винагороди. Але і це не поклало край злові, бо як ангелів так і людину Бог наділив свобідною волею, і тільки від нас самих залежить на яку сторону ми станемо, на сторону добра чи зла.
Коли ми хоч трохи застановимося над собою, то відчуємо, що в нашій душі постійно ведеться боротьба між добром і злом. Це боротьба двох сил, що є у самій людині, добра і зла. Через свою гріховність людина схильна до зла, гордість і не послух постійно розривають людську душу і серце схиляючи їх до зла. Але душа, яка є вічним даром Божим і дана нам з любові до нас, відкриває для нас любов, доброту і милосердя Боже, схиляючи нас до добра.
Аналізуючи історію людства і нашого сьогодення бачимо, що було і є зло у цьому світі, але добро завжди перемагало. Любов і милосердя завжди є сильнішими від зла і ненависті. Виникає питання; хто може зупинити зло у цьому світі? Напевно ми самі, від яких і походить це зло. Бо тільки є нашим привілеєм вибирати на яку сторону стати, добра чи зла, Бог залишив нам цей вибір, давши нам свобідну волю.
Тож зупинімося і застановімося над нашим життям, подивімося і проаналізуймо якою дорогою ми йдемо. Бо тільки від нашого вибору буде залежати наше життя земне і вічне життя в небі. Бо яка користь людині завоювати весь світі занапастити свою душу, що бо може дати людина взамін за свою душу. Почнімо це зараз кожен від себе вибираючи на яку сторону нам стати, добра чи може зла. Бо знаємо і переконані, що зло породжує зло, і тільки добро породжує добро. Тільки добро принесе нашій душі мир, спокій і благодать. І коли мир і любов будуть у людських серцях, буде також добро у наших родинах, суспільстві, державі і в цілому світі.
І «Хто, як Бог?!» допоможе нам стати на дорогу благодаті миру, злагоди, любові і добра, в житті цьому земному і вічному. Амінь.



Ангели охороняють країни і керують народами так, як накаже їм Творець.
Вони верховодять нашими ділами і нам допомагають.
«св. Іван Дамаскин.»


Évora p.Ivan Hudz.

23 листопада 2006

25 листопада 2006 року Святого священномученика Йосафата, архиєп. Полоцького

Коротка історія
Празник святого священномученика Йосафата для вірних Української Католицької Церкви особливо дорогий, світлий і радісний, бо це празник нашого українського святого, празник нашого брата по крові й кості, празник великого апостола й мученика за святу віру й єдність Церков.
Та не тільки наша Церква, але й ціла Католицька Церква його почитає, його славить, до нього молиться, на його честь будує святині, а його мощі спочивають у серці християнсько-католицького світу, у базиліці святого апостола Петра в Римі. Святий Йосафат — це перший український святий, якого канонізувала Католицька Церква, йому і його мученицькій крові ми завдячуємо, що сьогодні визнаємо правдиву Христову віру та що ми члени правдивої Христової Церкви.
У небі є тисячі й тисячі різних святих. Це безіменні святі. Та маємо рід святих, які за земного життя відзначилися великою святістю і геройськими чеснотами любови Бога і ближнього, яких Господь Бог після їхньої смерти прославив чудами, а свята Церква винесла їх на престоли святих і доручила їх почитати. Таких святих звемо канонізованими. І до них якраз належить наш священномученик Йосафат.
Церква після проведення кількох дуже строгих процесів над життям святого Йосафата, руками Папи Пія IX, 29 червня 1867 року поклала на голову святого Йосафата вінець святих: "Пій, єпископ, слуга слуг Божих..., — каже канонізаційна булла, — згаданого блаженного Йосафата, архиєпископа полоцького, руського обряду, з Чину Святого Василія Великого, бути святим вирішили та й у список святих мучеників вписали".
Закликом почитати і наслідувати святого Йосафата в любові до нашої святої віри, Церкви, обряду й народу, хай будуть для нас слова Патріарха Йосифа Сліпого, які він сказав біля гробу святого Йосафата 25 листопада 1969 року: "Нехай святий Йосафат, як вірний син Церкви й народу, аж до перемоги веде наш народ. Він боронив єдність Церкви й народу ввесь свій вік. Навіть у Полоцьку на Білорусі він почувався русином-українцем, а про єдність Церкви переконував і київських печерських монахів, його сильний характер і геройська святість життя мусить і нас підбадьорювати та заохочувати йти по його слідах, хоч би це також коштувало нам жертви, бо принести її треба, якщо йдеться про добро Бога, Церкви й народу" (Благовісник, V, 1-4, 1969).

21 листопада 2006

Bem Vindos

Olá este vai ser um blog para contactar com todos os ucrânianos que vivem em Portugal e não só!!!
Se quiserdes eu estou disponível para ouvir-vos, dialogar, falar ...
Pe. Ivan Hudz