28 листопада 2006

Допоможіть Будь-ласка!

Слава Іс.Хр.
Дорогі отці, до меен звернулась жінка, котра рошукує свою маму в
Португалії в м.Сiнтра, звати Надя Говда 1954 р.н.
три тижн тому пiшла з готелю в якому вона працювала не повернулась туди.Те що мама пропала й розказали власники в яких працювала мама, але Оксана мало вірить.

Допоможіть Будь-ласка!
Хай Бог допомагає!
о.Віталій Генуя (Італія)
genova@ucraini.it
cerkva@libero.it

Початок Різдвяного посту


Коротка історія
Хто ближче приглянеться до нашого церковного року, той чітко завважує, що наша Східня Церква до великих і світлих празників завжди приготовляється коротшим чи довшим постом. Маємо великий і святий піст перед празником Пасхи. Маємо одноденні пости перед деякими празниками. Маємо багатоденні пости перед празником св. Апостолів Петра й Павла та празником Успіння Преч. Діви Марії. Маємо вкінці довгий піст перед празником Христового Різдва. Цей празник, як і празник Пасхи, належить до найбільших празників у році, тому і його піст творився на взір пасхального посту, і навіть носить назву Чотиридесятниці.
Колиска цього посту це давня Галлія, а сьогоднішня Франція. Тут від 5-го віку маємо згадки про підготівний піст до Христового Різдва. Єпископ Григорій з Тур (+ 594 р.) говорить, що св. Перпетуус, єпископ Турський (+ 491 р.), починаючи від дня св. Мартина, це є 11 листопада, аж до Христового Різдва постив у понеділок, середу й суботу. Собор Турський II (567 р.) приписує монахам постити кожного дня в місяці грудні аж до Христового Різдва. Дещо пізніше цей піст переходить до Риму й Італії, а відтак до Англії. Різдвяний піст на Заході з часом дістає назву "адвенту", що з-латинської значить "приходу", це є приходу Христа. Первісно слово "адвент" = прихід означало празник Христового Різдва, а пізніше почало означати час перед Христовим Різдвом. В 9-му ріці перша неділя адвенту стає на Заході початком церковного року.
Тоді, коли на Заході різдвяний піст у 6-му столітті стає вже загальним, то на Сході під впливом Заходу він у тому часі щойно починається. Першу згадку про різдвяний піст від 14 листопада подає Коптійський календар з 8-го сторіччя. Іванові Постникові (582-595), патріярхові Царгороду, приписують таке правило: "Годиться, щоб миряни здержувалися від м'яса в дві Чотиридесятниці, це є піст св. Пилипа і піст св. Апостолів Петра й Павла". В 9-му віці різдвяний піст стає загальним по цілому Сході.
На Руси-Україні в домонгольській добі, як це київський митрополит Георгій у своїм "Білеческім Уставі" дає знати, були крім пасхального ще три інші річні пости. Вони починалися в тому самому часі, що й сьогодні, тільки Успенський піст не був усюди і був коротший. Митрополит Георгій називає Різдвяний піст Пилипівкою, то значить, що він починався від св. Пилипа, 27 (14) листопада. В часі Пилипівки він приписує такий самий піст і поклони, як у Петрівку, це є їда раз на день без молока і без м'яса, а в суботу й неділю дозволяє на рибу два рази денно (§4). Київський митрополит Максим (1283-1305) називає різдвяний піст Чотиридесятницею.
В наших часах Церква із-за різних причин досить злагіднила колись дуже строгі пости й залишила їх радше добрій волі вірних. Та це не значить, що ми не зобов'язані до практики духа жертви, покути й посту.

24 листопада 2006



СВ.МИХАЇЛ.
Хто, як Бог? !



«Михаїл і ангели його воювали порти дракона, і дракон воював, і ангели його, та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона, великого змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну- повержено на землю, і ангели його з ним повержені….» Апокаліпсис 12,7.
Як бачимо, проблема добра і зла є вічною.Вже від самого початку існування цього світу і людства іде запекла боротьба між цими двома світами, добром і злом.Виникає питання: чому існує зло? Як воно з’явилось , чому є, коли Бог є любов і все створив для добра. І сьогоднішнє свято Собор Архистратига Михаїла відкриває нам як повстало зло і чому є і надалі.
Перед тим, як створити видимий світ у якому живе людство Бог сотворив невидимий, світ ангелів. У Святому Письмі читаємо, що Бог створив ангелів, чистих духів, і наділив їх розумом і свобідною волею.Ангели-«angelus»,як вказує вже сама етимологія цього слова, значить «післанець».У своїй же суті ангели - це найдосконаліші Божі створіння, нематеріальні, чисто духовні істоти. Бог створив усіх ангелів добрими. Через свою службу і вірність Богові всі ангели мали стати щасливими. Бог дав їм час проби, щоб вони могли довести, чи схочуть заховати освячаючу ласку і зістатись дітьми і приятелями Бога та через добровільний послух заслужити собі на вічне щастя. Однак багато ангелів під проводом найкращого ангела Люцифера-Світлоносця, чуючись сильними і могутніми, забули за своє становище створінь Божих і в своїй гордині задумали стати рівними Богові. І сталась на небі війна; Михаїл та його ангели вчинили зі змієм війну. І змій воював та його ангели, та не встоялись, і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинений був змій великий, що зветься диявол і сатана, що зводить всесвіт, і скинений він був додолу, а з ним і його ангели були скинені.Од.12,7-9.
За свою гордість і не послух, що були головними причинами бунту проти Бога, Бог справедливо покарав ангелів відкиненням їх навіки від себе і скиненням їх до пекла. Але боротьба не закінчилась, вона є на землі де продовжується за людські душі. Вже від самого початку існування людства перші люди,Адам і Єва, стали жертвою підступу диявола, забажавши і собі стати рівними Богові і збунтувались проти Нього. Через свій гріх вони рівно ж втратили Бога і райське життя до якого були призначені не тільки для себе, але і для всіх своїх нащадків. І потрібно було аж крові Сина Божого, щоб цей гріх людини перед Богом виправити, принести Божественну Жертву повної винагороди. Але і це не поклало край злові, бо як ангелів так і людину Бог наділив свобідною волею, і тільки від нас самих залежить на яку сторону ми станемо, на сторону добра чи зла.
Коли ми хоч трохи застановимося над собою, то відчуємо, що в нашій душі постійно ведеться боротьба між добром і злом. Це боротьба двох сил, що є у самій людині, добра і зла. Через свою гріховність людина схильна до зла, гордість і не послух постійно розривають людську душу і серце схиляючи їх до зла. Але душа, яка є вічним даром Божим і дана нам з любові до нас, відкриває для нас любов, доброту і милосердя Боже, схиляючи нас до добра.
Аналізуючи історію людства і нашого сьогодення бачимо, що було і є зло у цьому світі, але добро завжди перемагало. Любов і милосердя завжди є сильнішими від зла і ненависті. Виникає питання; хто може зупинити зло у цьому світі? Напевно ми самі, від яких і походить це зло. Бо тільки є нашим привілеєм вибирати на яку сторону стати, добра чи зла, Бог залишив нам цей вибір, давши нам свобідну волю.
Тож зупинімося і застановімося над нашим життям, подивімося і проаналізуймо якою дорогою ми йдемо. Бо тільки від нашого вибору буде залежати наше життя земне і вічне життя в небі. Бо яка користь людині завоювати весь світі занапастити свою душу, що бо може дати людина взамін за свою душу. Почнімо це зараз кожен від себе вибираючи на яку сторону нам стати, добра чи може зла. Бо знаємо і переконані, що зло породжує зло, і тільки добро породжує добро. Тільки добро принесе нашій душі мир, спокій і благодать. І коли мир і любов будуть у людських серцях, буде також добро у наших родинах, суспільстві, державі і в цілому світі.
І «Хто, як Бог?!» допоможе нам стати на дорогу благодаті миру, злагоди, любові і добра, в житті цьому земному і вічному. Амінь.



Ангели охороняють країни і керують народами так, як накаже їм Творець.
Вони верховодять нашими ділами і нам допомагають.
«св. Іван Дамаскин.»


Évora p.Ivan Hudz.

23 листопада 2006

25 листопада 2006 року Святого священномученика Йосафата, архиєп. Полоцького

Коротка історія
Празник святого священномученика Йосафата для вірних Української Католицької Церкви особливо дорогий, світлий і радісний, бо це празник нашого українського святого, празник нашого брата по крові й кості, празник великого апостола й мученика за святу віру й єдність Церков.
Та не тільки наша Церква, але й ціла Католицька Церква його почитає, його славить, до нього молиться, на його честь будує святині, а його мощі спочивають у серці християнсько-католицького світу, у базиліці святого апостола Петра в Римі. Святий Йосафат — це перший український святий, якого канонізувала Католицька Церква, йому і його мученицькій крові ми завдячуємо, що сьогодні визнаємо правдиву Христову віру та що ми члени правдивої Христової Церкви.
У небі є тисячі й тисячі різних святих. Це безіменні святі. Та маємо рід святих, які за земного життя відзначилися великою святістю і геройськими чеснотами любови Бога і ближнього, яких Господь Бог після їхньої смерти прославив чудами, а свята Церква винесла їх на престоли святих і доручила їх почитати. Таких святих звемо канонізованими. І до них якраз належить наш священномученик Йосафат.
Церква після проведення кількох дуже строгих процесів над життям святого Йосафата, руками Папи Пія IX, 29 червня 1867 року поклала на голову святого Йосафата вінець святих: "Пій, єпископ, слуга слуг Божих..., — каже канонізаційна булла, — згаданого блаженного Йосафата, архиєпископа полоцького, руського обряду, з Чину Святого Василія Великого, бути святим вирішили та й у список святих мучеників вписали".
Закликом почитати і наслідувати святого Йосафата в любові до нашої святої віри, Церкви, обряду й народу, хай будуть для нас слова Патріарха Йосифа Сліпого, які він сказав біля гробу святого Йосафата 25 листопада 1969 року: "Нехай святий Йосафат, як вірний син Церкви й народу, аж до перемоги веде наш народ. Він боронив єдність Церкви й народу ввесь свій вік. Навіть у Полоцьку на Білорусі він почувався русином-українцем, а про єдність Церкви переконував і київських печерських монахів, його сильний характер і геройська святість життя мусить і нас підбадьорювати та заохочувати йти по його слідах, хоч би це також коштувало нам жертви, бо принести її треба, якщо йдеться про добро Бога, Церкви й народу" (Благовісник, V, 1-4, 1969).

21 листопада 2006

Bem Vindos

Olá este vai ser um blog para contactar com todos os ucrânianos que vivem em Portugal e não só!!!
Se quiserdes eu estou disponível para ouvir-vos, dialogar, falar ...
Pe. Ivan Hudz