24 лютого 2007

Великий піст

Святий Великий Піст, також називають Чотиридесятниця – це одна з найдавніших і найбільш духовних практик християнської релігії. Історія Великого Посту давня і багата традиціями. Вона сягає апостольських часів. Перед-пасхальний піст називається Великим не тільки тому, що він найтриваліший, але й тому, що він суворий і найважливіший в житті Церкви і кожного християнина.
Від IV століття маємо перші згадки про 40-денний перед-пасхальний піст. Перше свідоцтво дає нам Нікейський Собор 325 р.
Число 40, з давніх-давен мало символічне значення. Тому воно ввійшло і до перед-пасхального посту скоріше в символічному ніж в буквальному розумінні. У Старому Заповіті читаємо про 40 днів потопу (Буття 7, 4), про 40-річну мандрівку Ізраїльтян по пустелі (Чис. 14, 33), про 40-денний піст Мойсея поки дістав він від Бога таблиці закону (Вих. 34, 28), про 40-денну подорож пророка Іллі до гори Хорив (І Цар. 19, 8). У Новому Заповіті говориться про 40-денний піст Ісуса Христа в пустелі (Мат. 4, 2), про 40-денне перебування Його на землі після свого Воскресіння (Діян. 1, 2).
Свята Церква від самого початку приділяла велику увагу числу 40. У перших століттях були в духовній практиці 40-денні покути, а відтак прийшов й 40-дений піст перед Пасхою, а також в нашому обряді на 40 день поминаємо померлих.
Час Чотиридесятниці має своє велике значення для нашого духовного життя. Може сьогодні по різним причинам ми не в силі так суворо постити, як постили колись наші прародичі, але й сьогодні маємо обов'язок дотримуватися духовного посту, це є духовне очищення і боротьба з нашими шкідливими звичками, обов'язок молитви, практикування християнських чеснот та добрих справ. І якраз ця наша духовна обнова є властивою і найважливішою ціллю Святого Великого Посту.
Св. Теодосій Печерський, у своєму Київсько-Печерському монастирі, дотриму¬ючись правил св. Теодора Студита, запровадив суворіший піст на протязі всіх 40 днів. Полегшення всіх постів у цілій Католицькій Церкві прийшло після ІІ Ватиканського Собору. Йдучи за вказівками цього Собору також і наші українські католицькі Владики одобрили і для нашої Східної Церкви полегшення всіх постів, в тому числі і Великого посту.
Незважаючи на це постанова пригадує всім вірникам про постійний обов'язок молитви, посту та милосердя. «Нехай ці великі полегшення — сказано на кінці згаданої постанови ІІ Ватиканського Собору — будуть одночасно і сильною спонуканням не грішити та заохоченням до покаяння і вшанування Бога. Нехай пам'ятають вірні християни, що в родині, в якій затихла молитва й занепала практика посту, майже не живе християнський дух. Тому полегшені пости, нехай скріплять ревність у молитві і Богослужіннях, у даванні милостині, у праці та в частих святих сповідях і Святих Причастях» (Документи ІІ Ват. Собору).


о. Іван Гудзь

17 лютого 2007

НЕДІЛЯ ПРОЩЕННЯ

Щоб гідно увійти в час посту, найперше потрібно віднайти мир, спокій і примирення з ближнім.
“Хто не любить, той не пізнав Бога, Бог є любов” (Ів. 4. 8.).



АКТ ПРИМИРЕННЯ
Свящ. Благословіть брати і сестри, і простіть нам грішним, чим згрішили цього дня і по всі дні нашого життя словом, ділом, думкою і всіма почуттями нашими.
Люд. Нехай Бог простить і помилує вас.
Свящ. Благословіть брати і сестри, і простіть нам грішним, якщо занедбали наші обов'язки супроти вас.
Люд. Нехай Бог простить і помилує вас.
Свящ. Благословіть брати і сестри, і простіть нам грішним, якщо образили вас і завдали болю вам.
Люд. Нехай Бог простить і помилує вас.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Люд. Благословіть отці і простіть нам грішним, що згрішили цього дня і по всі дні нашого життя, словом, ділом, думкою і всіма почуттями нашими.
Свящ. Нехай простить Господь Бог ласкою своєю гріхи ваші і помилує вас.
Люд. Благословіть отці і простіть нам грішним, провини наші добровільні і недобровільні.
Свящ. Нехай простить Господь Бог ласкою своєю гріхи ваші і помилує вас.
Люд. Благословіть отці і простіть нам грішним, якщо через недбальство або байдужість завдали вам прикрості.
Свящ. Нехай простить Господь Бог ласкою своєю гріхи ваші і помилує вас.
СПІЛЬНА МОЛИТВА
Глянь Владико чоловіколюбче, милостивим оком на нас і вислухай наше моління, що з вірою Тобі приносимо, як Ти сам сказав, що все, що з вірою в молитві просите, отримаєте і буде вам. Тому і хоч недостойні ми , просимо: дай ласку нам, сповни наші добрі бажання, дай мир і спокій, в здорові і довголітті, що славимо Тебе повсякчасно і на віки вічні. АМІНЬ.

Господь вимагає прощати образи одне одному

"Неділя прощення" - це день, у якому Церква закликає нас, християн, до прощення, прощати одне одному образи.Чому Свята Церква встановила напередоднi Великого посту день прощення? Спаситель наш сказав: "Якщо ви прощатимете людям провини їхнi, то простить i вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхнiх, то i Отець ваш не простить вам провин ваших" (Мф. 6, 14-15).
У Великому посту всi ми повиннi очистити свої душi вiд накопичених грiхiв. А для цього нам потрiбно зi смиренням каятися, щиро молитися i просити Господа простити нам грiхи нашi. Молитва не може бути почутою Богом, якщо в душi палають ненависть i злоба. Тому Христос Спаситель попереджає таких богомольцiв. Вiн говорить: "Коли ти принесеш дар твiй до жертовника i там згадаєш, що брат твiй має щось проти тебе, залиш там дар твiй перед жертовником i пiди перше помирися з братом твоїм, i тодi прийди i принеси дар твiй" (Мф. 5, 23-24). Як бачимо, без взаємного примирення Господь не вислуховує наших молитов. Вiн говорить: "Пiди перше помирися…". Для нашої гордостi тяжко буває упокорити себе, але це є необхiдно зробити, коли ми хочемо бути дітьми Божими і наслідувати Ісуса Христа, який помер і воскрес за всіх нас. Багато хто з нас не надає цьому належного значення. Маючи злобу проти своїх ближнiх, вiруючi люди моляться Богу, ходять до церкви, приймають Святi Тайни, роздають милостиню, чинять iншi добрi дiла i думають, що так воно i повинно бути: злоба - злобою, а добро - добром; одне одному не заважає. Такi вiруючi глибоко помиляються. Вiд тих, хто тримає у своєму серцi ненависть i злобу, Господь не приймає молитви; Вiн вiдкидає їхню милостиню, а їх самих не прощає до того часу, доки вони не викинуть iз своєї душi зло i ненавість.
Не забуваймо, якщо не прощаємо тих, що згрiшили проти нас, то i самі не отримаємо прощення; i простить нас Гоподь Бог тiльки тодi, коли ми простимо; i помилує нас Господь, коли ми самі помилуємо і простимо наших ближніх. Можемо сказати: …як я багато прощав моєму братовi, але вiн знову дошкуляв менi й багато зробив менi зла, i тому не можу простити. Не думаймо так у нашому серці, а стараймося уподiбнитися д.Стефану первомученику i молись за тих, що чинять намi зло, i уподiбнюймося своєму Господу, який прийняв за нас смерть. Стерпи докори вiд брата, i Господь простить тобi багато грiхiв.
Тiкаймо, браття, вiд злопам'ятства, бо всякий грiх швидко минає, а злопам'ятство часто переходить у пристрасть, що з'їдає серце; оскiльки злопам'ятний чи ходить, чи лежить, чи встає, а змiїний яд постiйно носить у собi. Той, хто має цю пристрасть, Царства Божого не успадкує i прощення не отримає, і нiяка доброчиннiсть, нi пiст, нi милостиня не пiдуть такiй людинi на користь, тому що злопам'ятство погубить усе. Нам треба викинути з нашого серця злобу, ненависть i образи. Зробити це дуже нелегко, але треба, бо цього вимагає Господь: "Якщо ви прощатимете людям провини їхнi, то простить i вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхнiх, то i Отець ваш не простить вам провин ваших". Простім один-одним провини і у той час посту увійдім з чистим серцем і тільки така жертва є приємна Богу,який є- прощення, милосердя і любов.
Амiнь! o.Іван Гудзь.

14 лютого 2007

Стрітення Господнє

15 лютого (за григоріанським календарем; 2 лютого – за юліанським) – християни східного обряду відзначають Стрітення Господа Нашого Ісуса Христа (Стрітення Господнє).
Відзначають його в пам’ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження (згідно з Законом Божим, з часу визволення євреїв із єгипетського полону, кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження).
Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником, але він таки не повірив у можливість народження Спасителя від Діви Марії. І тоді Дух Святий напророчив йому, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить народження Господа. Те й здійснилося – Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде „на служіння спасіння людей”.
Звершивши все згідно з законом Господнім, Марія і Йосиф повернулися до Віфлеєму.
Стрітення відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Урочисто відзначати його почали з кінця V століття.

08 лютого 2007

Празник Трьох Святителів

Празник Трьох Святителів належить до найновіших празників грецької Церкви. Поштовхом до встановлення цього празника була велика суперечка у другій половині XI ст. про те, хто з оцих трьох є більш цінний для Церкви. Одні вище ставили святого Василія Великого, другі святого Григорія Богослова, а ще инші святого Йоана Золотоустого. Прихильники святого Василія звались - василіяни, святого Григорія — григоріяни, а святого Йоана — йоаніти. Цей спір розв'язали самі Святителі. Вони спочатку кожен зокрема, а потім усі троє з'явилися Йоанові — єпископові міста Евхаїти, який відзначався мудрістю, знанням, чеснотами, і сказали: "Ми, як бачиш, одне в Бога й нічого нема в нас противного чи спірного, а кожний з нас у своєму часі окремо натхнений Божим Духом навчав, що було потрібно для спасення людей. Тож нема між нами ні першого, ні другого, але як назвеш одного, то за ним ідуть два инші. Встань, отже, і накажи тим, що через нас сваряться, щоб не ділилися, бо як за життя, так і після смерти нашим намаганням є всі сторони світу зводити до миру і єдности. Установи, отже, святкування нашої пам'яти в одному дні так, як ми одне в Бога, а ми будемо помагати до спасення тим, що святкуватимуть нашу пам'ять".

Різдвяний вертеп у Албуфейрі.

Історія українського вертепу, що налічує уже не одну сотню років, поповнюється усе новими і новими сторінками. Розвиток цього різдвяного дійства нерозривно пов’язаний з самою історією нашого народу.
Згадаймо наприклад, етнографічну діяльність українських братських шкіл, чи заснованого уже в 1868 р., західноукраїнського товарства «Просвіта», усі вони розвивали традицію українського вертепу, як таку, що символізувала релігійність нашого народу і його національну своєрідність. І за часів Австро-Угорщини, і в царській Росії, і в тоталітарному Радянському Союзі звучали українські колядки. А різні хвилі еміграції, що розкидали наш народ по всьому світі, перенесли разом з ним у різні куточки земної кулі і українські звичаї.
Не стала і винятком і Португалія. Маленькі колядники, під керівництвом Наталії Миколаївни Корбчук, організували у провінційному містечку Албуфейра справжнє різдвяне шоу, присвячене народженню маленького Ісусика. Були тут і Звіздар, і Ангели, і три Царі, і Пастушки, не обійшлося без Жида, Ірода, Чорта і Смерті.
За час Різдва до Вохреща діти відвідали біля двох десятків українських родин, виступили у церкві святої Анни, де отець Олег Трушко поблагословив маленьких колядників, подарував їм образочки та солодощі.
Можливо, зустріч з нашими колядниками, заставила задуматись про суть Різдва і багатьох португальців, які здивовано запитували: «Що це? Карнавал?», а потім, чуючи відповідь, усе ж здивовано знизували плечима. Нема у них цього. А діти весело посміхались, і бачилось, що щасливі вони та задоволені.
Ірина Березняк