21 листопада 2007

Свято Архистратига Михаїла

Св. Ангели - це відвічний Божий хор слави, це Божа сторож і Божі слуги. Ангели виконують також велику ролю у відкупленні людського роду. Ангели це перші Божі створіння, а в небі після Божої Матері стоять найближче до Божого престола.
Празник у честь св. Архангела Михаїла і других безтілесних Сил був установлений у 4 ст. Цей празник зветься Собором тому, що цього дня Церква святкує собор - збір усіх безтілесних Сил разом зі св. Архангелом Михаїлом, а також собор - збір людей на землі для прослави небесних Сил.
Український нарід від перших років християнства вірив у заступництво ангельських сил, а особливо почитав святого Архистратиг Михаїла. Доказом цього є численні церкви, монастирі та ікони на всіх просторах України. Ікону Архистратига Михаїла зображували на гербах та прапорах багатьох князів та можновладців. Застановімося на хвилину - яка ж його роль у Божому плані спасіння в минулому і сьогодні?
Єврейське ім'я Михаїл (Міхаел) означає "Хто як Бог!?" Передусім мусимо розуміти, що його ім'я не є філософським чи риторичним запитанням. Ім'я Михаїл є бойовим кличем. Ім'я Михаїл є одночасно щитом і зброєю в боротьбі зі злом. Під проводом Архангела Михаїла, небесні сили, що лишилися вірними Богові,вступили у боротьбу з темними силами і перемігши скинули сатану у пекло . Під покровом св.арх. Михаїла козаки боролися за свободу рідного краю, України. Заступництвом і прикладом св. Михаїла ми сьогодні можемо долати всі труднощі і усувати загрози нашій Церкві і народові.
Божий народ і в Старому, і в Новому Завіті вважав арх. Михаїла своїм охоронцем, оплотом чесності. Вибраний Народ Старого Завіту вже мав велику пошану відносно арх. Михаїла. Вони бачили в ньому символ потужної помочі від Бога для Ізраїля - того, хто захищає немічних і переслідуваних. В Книзі Даниїла, наприклад, де знаходиться перша згадка про арх.Михаїла, написано: "...в той час устане Михаїл, князь великий, що стоїть на варті синів твого народу... на той час твій народ спасеться" (Дан. 12, 1).
В сьогоднішній день, ми подивляємо Всемогутнього Бога не тільки за всі ті добродійства, що діялися за заступництвом архангела Михаїла та всіх Ангелів колись в історії спасіння. В серці кожного з нас ще вирує відгомін подій, які відбувалися в нашій країні рівно рік тому назад, коли всі ми справді переконалися в силу молитви та могутність Небесного заступництва. В серці України, місті Києві, що вже з давніх-давен був посвячений під опіку та заступництво архангела Михаїла, ми всі переживали особливі події, події які часто називали новим пробудженням нації. Лунали щирі молитви в спільноті людей часто різних за місцем проживання та конфесійною приналежністю. Ми справді бачили, що віра та молитва єднають, перконалися в силу небесного заступництва. Тому і сьогодні з перспективи прожитого року, ми не можемо піддатися спокусі впадати у відчай та безнадію через те що може не здійснилися наші мрії та не сповнені всі обіцянки. Молімося ще дужче, щоб під покровом архангела Михаїла та всіх Небесних Сил, Господь посилав мир та злагоду нашим родинам та всьому боголюбивому українському народові.
Молімося щоб за заступництвом Небесного Воїнства,під проводом архангела Михаїла, ми сповнювалися мужністю та твердою волею у боротьбі проти всяких темних сил та спокус лукавого. Однак, пам'ятаймо, що найважніша духовна боротьба не є проти всіх ворогів Христової Церкви і його вірного народу - хоч таких ворогів є багато - підступних і немилосердних. Наша перша боротьба завжди мусить бути проти тих звабливих, упертих немочей нашої людської природи. В першу чергу це наша гордість, самолюбство, брак терпеливості і злоба. Ми мусимо перше просити від Бога ласки, визволення від тих поневолень, що обтяжують чимало людей сучасного світу: пияцтво, різного роду пристрасті, прагнення до надмірного багатства, страх перед майбутнім, тощо. Як співаємо в цей день: "...Прийдіть, отже, христолюбні вірні, на це свято та, взявши квіття чеснот, з чистими думками й добрим сумлінням пошануймо архангельський хор..." Наша найбільша слава і служба, що можемо віддавати Богові й народові не є доблесна боротьба за їх честь, а послушне і чеснотливе життя. Без такого життя ми не будемо мати жодної сили боротися за ніщо. Це є найбільша слава Михаїла та інших небесних сил. Вони не піддавалися гордості, заздрості і ненависті як Сатана і ті, що ішли за ним, бо тільки Бог є одинокий, всесильний, вселюблячий і предвічний Господь. Хто як Бог!? Ніхто. Проте, дякуючи Богові,арх. Михаїл одержав Його силу і славу через його вірність Богові і не заплямив себе егоїстичними прагненнями ані марнотратними думками. Ми ж, навпаки, на жаль, це часто робимо, коли грішимо - тобто чинимо нашу злу волю проти волі нашого премудрого і вселюблячого Бога. Нас може насторожити факт упадку тих ангелів, які, хоч були дуже близько Бога, однак через те, що не підкорили свою волю Богові, вибрали шлях погибелі. Проте, хочемо навернутися до Бога і правильно жити не тільки через страх перед втратою обіцяного Небесного Царства. Хочемо "все життя наше Христу Богові віддати", через те, що ми розуміємо слова Михаїла - "Хто як Бог!?"
Нехай Святий Михаїл буде для нас постійним прикладом та могутнім захисником в житті. Нехай всі небесні сили невтомно заступаються за нас до того часу поки ми всі будемо разом з ними прославляти Бога в Його небесній присутності на віки. Амінь.
ÉVORA-PORTUGAL.

08 листопада 2007

Святий великомученик Дмитрій Солунський

Святий великомученик Дмитрій Солунський був сином римського проконсула у Фессалоніках (сучасна назва Салоніки, словянська назва-Солунь). Йшло уже третє століття християнства, римське язичництво, духовно зломане і переможене життям мучеників і сповідників Розпятого Спасителя, посилювало гоніння. Батько й мати св. Дмитрія були тайними християнами. В таємній домашній церкві, яка була в домі проконсула, хлопчик був охрещений. Дмитрій одержав християнське виховання. Коли помер батько, а Дмитрій став уже повнолітнім, імператор Галерій Максиміан, який вступив на престол в 305 році, викликав його до себе і переконавшись в його освіті і військово-адміністративних здібностях, призначив на місце батька проконсулом Фессалонікійської області. Головне завдання, поставлене перед молодим стратегом, полягало в обороні міста від варварів і знищенні християнства. Цікаво, що серед варварів, які несли загрозу римлянам, важливе місце посідали наші предки словяни, які радо оселювались на Фессалонікійськім півострові. Існує думка, що родичі Дмитрія були словянського походження. Щодо християн, то воля імператора була висловлена однозначно: "Посилай на смерть кожного, хто призиває імя Розпятого". Імператор навіть не мав підозри, призначаючи Дмитрія, яку широку дорогу відкриває Дмитрію для сповідування християнських подвигів.Прийнявши призначення, Дмитрій повертається в Фессалоніки і відразу, в той самий день, заявляє, що він християнин, і перед усіма прославив Господа Нашого Ісуса Христа. Замість того, щоб переслідувати християн, він став відкрито навчати мешканців міста християнській вірі і викорінювати ідолопоклонство та поганські звичаї. Автор життя святого Дмитрія Метафраст каже, що він став для Фессалонік у своїй безмежній вірності Спасителю "другим апостолом Павлом", бо саме "апостол народів" колись заснував в цьому місці першу громаду віруючих (1 Сол., 2 Фес.), Святому Дмитрію Провидіння Боже визначило шлях піти за святим апостолом Павлом, наслідуючи мученицьку його кончину.Коли імператор Максиміан довідався, що призначений ним проконсул - християнин і багато римських підданих, захоплені прикладом Дмитрія, прийняли віру в Спасителя, гніву імператора не було меж. Повертаючись з походу з Причорноморя, імператор, сповнений бажання знищити солунських християн, вирішив вести свою армію через Фессалоніки.Довідавшись про це, святий Дмитрій завчасно дав вказівку своєму вірному помічнику Луппу роздати маєток убогим, сказавши: "Розділи багатство земне між ними - будемо шукати собі багатства небесного", а сам віддався посту і молитві, готуючи себе прийняти вінець мученика.Коли імператор Максиміан ввійшов у місто і викликав до себе Дмитрія, останній сміло визнав себе християнином і засудив марність римського ідолопоклонства. Максиміан дав вказівку посадити Дмитрія до вязниці. Тим часом імператор віддався ганебним гладіаторським побоїщам, милуючись, як його улюблений борець Лій скидав з високого помоста на списи воїнів, переможених ним християн. Відважний юнак Нестор, з солунських християн, прийшов до вязниці, до свого наставника Дмитрія, і просив його дати благословення на боротьбу з варваром Лієм. Одержавши благословіння, Нестор переміг Лія і скинув його з помосту на списи воїнів, так само, як вбивця-язичник скидав християн. Розгніваний імператор наказав негайно позбавити життя святого мученика Нестора, а також послав воїнів до вязниці пробити списами святого Дмитрія. На світанку 8 листопада (за старим стилем 26 жовтня) 306 року в підземну вязницю явились кати і пробили святого Димитрія списами. Тіло святого великомученика Дмитрія було викинуто на їжу диким звірам, але побожні солунські християни взяли тіло і похоронили. За часів святого рівноапостольного Константина (306-337) над могилою святого Дмитрія було збудовано церкву.Почитання великомученика Дмитрія почалось відразу після прийняття хрещення Київської Русі. На початку 70-х років XI століття був заснований Дмитріївський монастир у Києві, відомий нам пізніше Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир. Побудував монастир син Ярослава Мудрого великий князь Ізяслав, у хрещенні одержавши імя Дмитрій. Память святого Дмитрія Солунського з давніх часів була повязана з подвигом воїнів, патріотизмом і захистом рідної землі. В сьогодні день ми урочисто відзначаємо память великого мученика, подивляємо його любові до Бога і схиляємо наші голови перед його смертю за Христа. Християнство - це єднання нашого життя з Богом. Свої християнські обовязки потрібно сповняти навіть у найтяжчих хвилинах, через ціле життя, кожної години. "Коли отже Христос терпів за нас тілом, і ви озброюйтеся тією самою думкою" (1 Петра 4, 1). Не так то є легко... Ми памятаємо, Велика Пятниця нас пригноблює, боїмося терпінь, але як радо люди святкують Великдень!Якийсь чоловік говорив до Христа: "Господи, піду з Тобою, куди скажеш, дозволь мені тільки піти похоронити мого батька". Але Христос вимагає негайного рішення: "Залиши мертвим хоронити своїх мерців, а ти ходи, проповідуй Царство Боже". Бо хто раз положить руки на плуг, той уже не повинен оглядатися назад.Це як митар Матей: його покликав Христос до апостольської служби, і він відразу кинув митницю і пішов за Христом. Митар Закхей гостив Спасителя в своїй хаті і за радість тієї гостини сказав Христові: "Половину мого майна, Господи, роздам убогим, і якщо я кого скривдив, то віддам учетверо". Святий великомученик Дмитрій позбувся всього, що мав тут, на землі, а до цього треба було правдивого рішення.Чого тільки не робиться із-за любові? Хто любить, той готовий на будь-яку жертву. Хто любить, той старається зробити радість улюбленому, як добра дитина хоче зробити радість батькові та матері.Любов до Бога і жертва для нього мусить бути невідємною ознакою кожного християнина: "Хто зможе відлучити нас від любові до Христа? Чи горе, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Як написано: "За Тебе нас цілий день умертвляють, нас вважають за овець приречених на заколення". ...Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше якесь створіння не може відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі Господі нашім!Тож сьогодні ми знову і знову взиваємо: святий великомучениче Дмитрій Солунський, моли Бога за нас грішних. Амінь.
Евура

04 листопада 2007

23 неділя по Зіслані Святого Духа

В євангельському читанні цієї неділі ми чули про біснуватого з Гадаринської краю і про його зцілення Ісусом Христом. Біси мучили нещасного, і від того його життя було надзвичайно тяжким. Христос через велике своє милосердя звільняє чоловіка з тенет диявола і тим засвідчив, що Він є Син Божий, Якому підвладне все у світі.
Євангеліє ясно свідчить про те, що злі духи дійсно існують, і не треба сумніватися в їх бутті. Те що злі духи існують ми переконуємося з книг Святого Письма, із свідчень святих отців Церкви та із життя святих. У книзі Буття оповідає¬ться, як диявол з’явився у образі змія Адаму та Єві і спокусив її порушити заповідь Божу. В книзі Іова пишеться, що диявол, за допустом Божим, забрав у праведного Іова спочатку майно і погубив його дітей, а потім уразив його самого лютою проказою з голови до ніг. Ап. Іоан вчить: “Хто чинить гріх, той від диявола, бо спочатку диявол згрішив” (1 Ів. 3, 8). Сам Спаситель під час Свого сорокаденного перебування в пустелі тричі був спокушуваний дияволом (Мт. 4, 2-10).Бісів виганяли з людей і Сам Спаситель, і апостоли, яким Він давав таку владу (Мф. 10, 8). Ап. Петро пише: “Будьте тверезі, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол ходить, рикаючи, наче лев, і шукає, кого б пожерти” (1 Пет. 5, 8).
Із цих кількох наведених прикладів зрозуміло, що диявол і злі духи – це реальні духовні істоти, які мають розум і волю, а не людська вигадка.
Церква завжди і беззаперечно визнавала буття злих духів. Отці і вчителі Церкви одностайно свідчать про те, що існує царство сатани, є злі духи, які колись були світлими ангелами. Вони люті самі в собі і сповнені ненависті до Бога і до людей. Вони намагаються шкодити душі і тілу людини, але віруючий може протистояти їм і перемагати їх.
Про це свідчить життя святих, які підступи чинив диявол проти святих, у яких образах він з’являвся їм, як безперестанно боровся з ними і як святі перемагали диявола.
Віра в існування злих духів завжди жила у людському роді, так само, як віра в існування добрих ангелів, як віра в самого Бога. Хто вірує в Бога і у Божественне Одкровення, той вірує і в існування та вплив духів на людину. Тільки ті, що відкидають Бога, відкидають і злих духів.
Премудрість Божа так створила людину, що без неї самої або проти її волі ні спасти, ні погубити людину неможливо. Люди самі відкидають Бога, не виконують Його заповіді й через це самі не бажають свого спасіння.
Ті люди, які не сприймають темну, невидиму, страшну силу диявольську, але роблять темні справи, – самі віддають себе до рук диявола. Він навіює людям думку, шоб вони не вірили в його існування, а значить, відкидали і буття Бога.
Ми всі повинні знати, що диявол не інакше входить в наші душі, як заволодівши нашим розумом і думками. В одних він сіє сумнів, викрадає із серця і розуму віру; в інших його огидне дихання спалює страх Божий; третіх, вразивши марнославством, він веде в полон різноманітних пристрастей і пороків, які відкривають двері всім злим духам.
Наше сьогоднішнє життя наполегливо вимагає від нас, щоб усі ми дуже уважно поставилися до існування диявола і злих духів. Бо наше незнання, або сором’язливе замовчування, чи навіть відкидання буття цієї страшної сили робить нас зовсім беззбройними перед нею. Вона може повести нас, як овець, на заколення і загибель.
Досить часто ми перестаємо розуміти, де світло, де темрява, в чому полягає життя, а в чому – духовна смерть. Найбільшою перемогою диявола, безумовно, є те, що багатьом поколінням людей він навіював, що його нема.
До певного часу, коли духовне око людини не було затьмареним, диявол діяв обережно, сіючи сумнів. Тепер же, коли наша духовна недбайливість і байдужість позбавляє людей покрову Божої благодаті, диявол постає перед нами всім своїм злобним обличчям. Він виявляє себе як жива, дійсна сила, і сила люта.
Місцем боротьби диявола з Богом було, є і буде – людське серце. В ньому міститься і безодня пекла, і глибока віра, яка охороняє людину від ворожого злого впливу. Серце народжує вогонь Божественної любові і є вмістилищем вічної радості.
Всім нам треба пам’ятати, що у чистій душі навіть одна якась кинута дияволом думка викликає смуток і душевний біль; і навпаки, у душі, потьмареній гріхом і всілякими пороками, навіть сама присутність злого духа залишається непомітною.
Тяжко ввести в оману істинно віруючу людину. Смирення і страх Божий попереджають, а Дух Святий охороняє її. Він відкриває віруючому правду і наставляє його на шлях істини.
Тож стараймося через благодать Божу,яку Христос нам дав через Своє Розпяття і Воскресіння, охороняти від диявола добро своєї душі,охороняти вхід до своєї душі, навчімося бачити себе, тоді ми зрозуміємо всі підступи диявола в нас і навколо нас.
Отче наш! Не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Амінь!
p. Ivan Hudz
Évora