Страсний тиждень

Останній тиждень перед Великоднем називають Страсним тижнем. В цей час усі віруючі повинні суворо дотримуватися посту – не вживати м'ясних страв, молочного, а в п'ятницю і суботу навіть страв із риби. Лише овочі, та й ті не помащені олією.Великодній четвер в народі прийнято називати Чистим. В цей день люди прибирають в своїх домівках, замітають, вичищають подвір'я. Існує повір'я, що в Чистий четвер до сходу сонця треба покупатися, аби позбутися всіляких хвороб.В четвер потрібно посповідатися тим, хто ще не встиг. Крім звичних приготувань люди повинні подумати про свою душу, очистити її. Цього дня в церкві правиться заутреня, на якій єпископ миє ноги 12-тьом священикам. Так, як це колись робив Ісус Христос. Задля того, щоб показати, що він не є паном над ними. А таким слугою, як і вони.

Evora p. Ivan Hudz

Розпорядок Богослужень у Страсний і Великодній період.

Лісабон

23Середа - Літургія переждеосвячених Дарів – 19:00
24Четвер - Вечірня з Літургією св. Василія – 11:00
Страсна Утреня – 19:00
25П’ятниця - Великі Царські Часи – 10:00
Виставлення Плащаниці – 11:00
Єрусалимська Утреня – 18:00
26Субота - Вечірня з Літургією св. Василія – 11:00
Надгробне – 17:00
Божественна Літургія в церкві св. Домініка, Посвячення Пасок – 19:00
27Неділя - Пасхальна Утреня – 8:30
Божественна Літургія – 10:00
28Понеділок - Божественна Літургія – 19:00
29Вівторок - Божественна Літургія – 19:00
30Середа - Божественна Літургія – 19:00

Настоятель храму о. Йоан-Дмитро Лубів, ЧСВВ м. Лісабон

Евура

24Четвер - Страсна Утреня – 20:00

25П’ятниця - Великі Царські Часи – 10:00

Виставлення Плащаниці – 11:00

Єрусалимська Утреня – 18:00

Божественна Літургія – 19:00 і благословення пасок ( Тораш Ведраш)

26Субота - Вечірня з Літургією св. Василія – 11:00

27Неділя - Божественна Літургія – 9:00 і благословення пасок

Божественна Літургія – 13:00 і благословення пасок (Бежа)

о. Іван Гудзь капелан УГКЦ в Архидієцезії Евура і Дієцезії Бежа.

Квітна неділя

Празник торжественного в'їзду Ісуса Христа до Єрусалима належить до найдавніших празників у Східній Церкві. Свідчення про його святкування сягають III століття. Святкування цього празника почалося в Єрусалимі і невдовзі стало празником усієї Східної Церкви.
Сильвія Аквітанська у щоденнику свого паломництва святими місцями детально описує, як відбувався цей празник у Єрусалимі в IV столітті. Там читаємо, що вірні Єрусалима щорічно намагалися наново переживати подію Христового в'їзду до Єрусалима так, як вона відбулася перший раз. У Квітну неділю, після ранішніх відправ у храмі Божого Гробу, вірні збиралися близько першої години пополудні на Оливній Горі коло церкви Христового Вознесення. Сюди приходив єпископ з дияконами, і коли збирався народ, співали різні гімни і псалми та читали зі святого Євангелія про подію Христового в'їзду до Єрусалима. Приблизно через дві години, коли вже всі зійшлися, починався величавий похід-процесія в сторону Єрусалима. Під час процесії і старші, й діти, несучи пальмові чи оливкові галузки співали гімни і псалми, що закінчувалися окликами: "Благословен, хто йде в ім'я Господнє". Похід замикав єпископ із своїми помічниками. І він, подібно як Христос, їхав на осляті. Процесія ішла через місто аж до храму Божого Гробу. Торжество закінчувалося відправою вечірні.
У VII сторіччі різні церковні письменники, наприклад, Андрій Критський, Косма Маюмський, Йоан Дамаскин, Теодор і Йосиф Студити, уклали стихири й канони на цей празник. Квітна неділя, хоча належить до великих Господських празників, не має ані перед­- ані попразденства в церковній службі, бо її святкують у часі посту.
У VI-VІІ століттях цей празник перейшов до Західної Церкви під назвою Пальмової неділі. У цей день на Заході практикували організовувати процесії з пальмовими віттями. Посвячені пальми зберігають аж до Попільної середи наступного року. Тоді їх спалюють і попелом посипають в середу голови на знак покути. Квітна неділя в наших богослужбових книгах має такі назви: "неділя Ваїй", Цвітна, Цвітоносна і Цвітоносія", а в народі ще: "неділя Шуткова, Вербна чи Вербниця". Усі ті назви пов'язані із звичаєм благословляти й роздавати того дня в церкві пальмові чи оливкові галузки. Через брак пальмового чи оливкового віття в нашій країні ми маємо прадавній звичай використовувати гілки лози чи верби, бо вони навесні найшвидше розвиваються.

НЕДІЛЯ ПРОЩЕННЯ

"Не збирайте собі скарбів па Землі.., а збирайте собі скарби па Небі." (Мт. 6, 19 -20)
Дорогі Брати і Сестри!
10 березня вступаємо у Великий Піст, який триває сорок днів, на пам`ять того, як Сам Син Божий, Ісус Христос, молився й постив сорок діб, готуючи себе на страсті, які Він переніс задля нас і задля нашого спасіння. Ці сорок днів - це десята частина Божого року, що їх призначила Свята Церква для того, щоб ми постили й добрими вчинками змили з себе бруд наших гріхів. Це - час на підрахунок нашого життя за цей рік, щоб ми готувались до великого свята Воскресіння Господа нашого, Ісуса Христа. Тому в нинішній Євангелії, записаній Святим Матвієм, Христос нагадує нам: "Не збирайте собі скарбів на Землі, але на Небі!" Справді, світські речі - скороминущі; вони швидко проходять, а тривалими є добрі вчинки, злучені з вічністю Неба. Які ж приходять до нас думки з цього приводу? Все йде, все минає... Це пересторога для нас! Погляньмо уважно навколо себе, спостерігаймо кінець земних речей і нашим очам відкриється чиста правда: світ і світська мудрість тимчасова. Хто був мудріший від Соломона?Хто був більш учений, ніж Алберт Великий? І який кінець їх мудрости? А славетний оратор Месаля Корвин при кінці життя навіть забув, як його ім`я!
Дехто з нинішніх людей вихваляється своїми знаннями, своїми дипломами... Але все це - тимчасове! Де ділись світові мудреці? Де поділись колись славні оратори, де славні лікарі міста Атени? Всі вони призабуті, хоч свої знання з великими труднощами набували. Вся мудрість - від Бога, а поза Богом - ніщо, бо, як каже народна мудрість, "Без Бога - ні до порога".
Тимчасовість світу свідчить, що сили нашого тіла теж не багато варті. Самсон старозавітний був надзвичайно дужий, і сила його зберігалась у його волоссі. Одного разу він роздер страшного лева, іншого разу ослячою щелепою вбив біля тисячі філістимлян, а ще іншим разом зайшов у місто Газу - тоді філістимляни зраділи, що зможуть помститися. Позамикали всі міські брами, щоб замкнути йому дорогу для втечі. Але Самсон підійшов до головної брами, вхопив її разом із стовпами, вирвав і спокійно пішов з міста. Але який був його кінець! Дуже сумний: він закохався в одну філістимлянку, Далілу, яка довідалась від Самсона про таємницю його чудесної сили. І коли Самсон спав, Даліла обтяла його довге волосся, і Самсон втратив свою силу й не міг опертися кільком філістимлянам, які схопили його й кинули до в`язниці. Там відросло його волосся, а з ним і повернулася колишня сила. Тоді Самсон вирішив помститися. Попрохав, щоб завели його до святині, почав трясти її основи, святиня завалилась, і щось із три тисячі зібраних там філістимлян загинули, але й Самсон із ними.Так скінчилась його сила...
"Світ проминає, і його похіть..." (Ів. 2, 17). Погляньмо навкруги! Яка нещадна погоня за радощами й розкошами, так, немовби це була мета життя! А де поділася Іродіяда, яка намовила свою дочку Соломію, щоб Ірод стяв голову Іванові Хрестителеві?! Де поділися римські кесарі, що пролили стільки християнської крови?! Всі вони пропали, як пропадає сніг, коли пригріє весняне сонце...
Проминає світ зі своєю славою, й почестями, й великими похвалами... А скільки йде на цс зусиль, змагань і ризику? Скільки наклепів, скільки сліз і крови?! А який всьому кінець? Минає світ з усім своїм скарбом і багатствами. Погляньте навкруги - і побачите гонитву за багатством, а вкупі з цим - скупість, здирство і ошуканство. А який кінець всьому тому? А кінець дуже сумний... Сказав Господь: "Нерозумний, цієї ночі душу твою візьмуть від тебе, а це, що ти накопичив, — кому буде?!" (Лука 12, 20).
Мудрий Сократ, великий філософ, ідучи одного разу через базар, побачив багато всякої всячини й сказав: "О, як багато тут речей,яких я не потребую!" Сократ хотів сказати, що хто мало потребує, уподібнюється Богові, бо Бог не потребує нічого. Коли ж усе земне промине, то ми повинні щораз більше наближатися до Бога.
Погляньте на вашу хату, на ваш гараж. Чи не здається вам, що ви могли би повторити слова Сократа: "О, як багато тут речей, яких я не потребую!" Ви не потребуєте, але потребують їх інші, що майже нічого не мають, це наші брати, сестри в Україні. Чи не добре було би поділитися своїм добром із ближнім?! В житті кожної людини, коли вона, немов той мандрівник, опиниться на перехресті доріг, треба придивитися до дороговказу й вибрати правильну дорогу. Ось і нині ми стоїмо на роздоріжжі. Перед нами два дороговкази: один показує нам шлях просто до наміченої місцевости, а другий вказує іншу дорогу, яка нам не годиться. Один дороговказ - веселий, рожевий, а тримає його красуня, яка облесливим голосом запрошує вас іти за нею, кажучи: "Ідіть за мною, я поведу вас дорогою насолод, де нема ні посту, ні жалоби, ні терпіння, тільки веселе, грайливе життя. Гуляй, душе моя, їж, пий і веселися!" Це-прапор грішного світу.
А другий дороговказ - це жалібний прапор, а на нім образ Розп`ятого Христа. Держить його Мати-Жалібниця, наша Свята Церква, що голосно й рішуче кличе йти під її прапор: "Ходімо під Хрест, на якому повис Спаситель світу!"
Чи ж не годиться нам, послідовникам Христа, йти під Його прапор і помогти Йому морально в терпіннях за наше спасіння?! Думаю, що в православного християнина не повинно бути двох думок - під котрий прапор стати і забути про те, що спершу хотілось стати під прапор, що веде на шлях веселощів.
Піст Святий - це час молитви, покути,прощення гріхів ближнього і перепрошення Христа за всі наші гріхи - час на милостиню і добрі діла. Всі ми - воїни Христові, що при Святому Хрещенні присягли вірно служити Ісусові Христові ціле наше життя; ми визнаємо Небесного Вчителя і зобов`язані наслідувати Його приклад. Ми, відкуплені Його Святою кров`ю, мусимо беззастережно стати під жалібний прапор Святої Церкви в цей час, коли наш Спаситель кривавиться на Хресті задля нашого добра й вічного щастя. Не можемо й не сміємо покинути Його задля мізерних світських утіх! Не прогайнуймо Святого Посту, який наша добра Мати, Свята Церква, установила задля нашого добра й спасіння наших душ.
Своїми думками ідімо вслід за Спаситслем, який несе тяжкий хрест, під тягарем якого він падає, встає і дальше йде на гору Свого страчсння... Цілим єством відчуйте Його Святі рани і оновіть ними свою душу, промовляючи митареву молитву: "Боже, будь милостивий до мене, грішного!" Твій терновий вінець сплетений із тернин наших гріхів -прости нам, Господи!
Зрештою, треба зазначити, що постити - це не значить морити себе голодом. Хто не може постити — старі, малі діти, матері, що годують немовлят, і хворі, - нехай споживають, що для них конче необхідне; а молоді й здорові якомога нехай стримуються від тяжких м`ясних страв.
Бачимо, що Мати - Свята Церква - дбає не лише про спасіння наших душ, а й про те, щоб ми не втратили здоров`я, бо в здоровому тілі - здорова душа.
Стримуючись від надмірного споживання страв і від насолод життя, пам`ятаймо про наших братів в Україні, молімось за них, посилаймо їм думками щирі привітання, помагаймо їм морально й матеріально - це якраз ті добрі діла, що треба чинити під час Посту, щоб змити з наших душ нечистоти гріхів і вийти на шлях праведний.
Святий Піст, який заходить завтра, - це час милостині, добрих діл і наших жертв в ім`я Ісуса.
Нехай терплячий наш Спаситель благословить наш український нарід, щоб ми перейшли Святий Піст із великою користю для наших душ! Нинішня неділя - це Неділя Прощення. Тож я прошу прощення для себе самого у вас, мої дорогі, а зі свого боку щиро прощаю вам!
Амінь. о. Іван Гудзь

Сьогодні греко-католицькі єпископи з України зустрічаються із Папою Римським

28 січня 2008 року розпочався візит греко-католицьких єпископів з України до Ватикану під назвою «Ad limina Apostolorum». «Ad limina Apostolorum» – це стара практика, яка колись стосувалася єпископів, які душпастирювали довкруги Риму. У 13 ст. вона поширилася на цілий світ. Кожних 5 років, або коли випадає можливість, католицькі єпископи з усього світу по черзі прибувають до Риму з візитом «Ad limina Apostolorum», що у перекладі з латинської мови означає «До гробів святих апостолів». Під час цього візиту вони мають нагоду на особисту розмову із Вселенським Архиєреєм, проводять спільні богослужіння у римських базиліках, зустрічі у ватиканських відомствах, а також мають спільну аудієнцію з Папою. Греко-католицькі єпископи з України вперше після легалізації УГКЦ приїхали до Риму з таким візитом. Про цей візит Блаженніший Любомир, Глава Української Греко-Католицької Церкви, для Департаменту інформації зокрема сказав: «У Церкві апостоли завжди втішалися особливою пошаною. Верховні апостоли Петро і Павло обидва загинули мученичою смертю у Римі і там були поховані. Проща до гробів цих апостолів, зрозуміло, завжди поєднувалася із візитом до єпископа Риму, наступника апостола Петра – Святішого Отця, Папи Римського. При цьому єпископи представляють Папі стан справ у своїй єпархії. Головний акцент під час розмови із Святішим Отцем робиться не так на майбутнє, як на минуле». За словами Предстоятеля УГКЦ, у випадку із Східними Католицькими Церквами, з Папою зустрічається тільки Верховний Архиєпископ чи Патріарх, який представляє стан справ у певній помісній Церкві. «Цього разу ми вибрали дещо інший шлях. Щоб дати нагоду кожному правлячому єпископові самому представити свою єпархію, ми вирішили, що у візиті «Ad limina Apostolorum» візьмуть участь усі наші єпископи», – пояснив Блаженніший Любомир. А тоді додав: «Така перевірка є надзвичайно корисна. Кожна більша чи менша організація потребує проведення аналізу стану справ. Так само і Церква». 28 січня 2007 року, вранці, владики відслужили Архиєрейську Божественну Літургію в базиліці Святого Петра у Ватикані. Богослужіння, яке відбулося на престолі святого Василія, під яким спочивають мощі святого священномученика Йосафата, очолив Блаженніший Любомир, який також виголосив проповідь українською та італійською мовами. Співали студенти-богослови Української Папської колегії святого Йосафата. Сьогодні розпочалися особисті зустрічі єпископів з Вселенським Архиєреєм Венедиктом XVI. Відтак подібні особисті зустрічі відбудуться із Архиєпископом Леонардо Сандрі, префектом Конгрегації для Східних Церков, а тоді у числі більших груп владики відвідають інші відомства Ватикану. Візит завершиться 2 лютого.

Богоявлення

В Іорданських водах Христос взяв на Себе гріхи всього людського роду, і від Іордану Він проніс цей тягар через всі дні Свого земного служіння. Святові, яке ми відзначаємо 19 січня, Cвята Церква надає три найменування: Хрещення, Богоявлення і Просвітлення.
Христос, Який був безгрішним, заради гріхів роду людського приймає Хрещення у Іорданських водах, щоб таким чином покласти початок хрещенню кожної людини в ім'я Пресвятої Трійці для відпущення гріхів і поєднання з Богом.Сама подія Хрещення пояснює інше найменування свята -Богоявлення: Отець Небесний говорить про Хрещаємого, як про Сина Божого, Син Божий хреститься у водах Йорданських, Дух Святий сходить на Хрещаємого у вигляді голуба. Таким чином, відкриваючи Себе світу, являється Живоначальна Трійця - Отець, Син і Дух Святий: Отець, Який створив нас; Син Божий, Спаситель наш; і Дух Святий, животворящий, Який завжди освячує нас. Відкрилося світові Богоявлення.Цього дня світу відкрилася Свята Трійця. У Церквоному піснеспіві, присвяченому святу, говориться: «Троїчне явилося поклоніня», ось чому свято іменується Богоявленням.Окрім Хрещення і Богоявлення Свята Церква нинішнє свято називає Просвітленням. Завдяки Хрещенню ми просвітлені Троїчним світлом, яким осягаємо незбагненного Бога, пізнаємо небесний світ і світ земний, розуміємо, що є воля Божа про нас, людей, ш що вона є промислительною і благою.
Ми щасливі тим, що нам даровано Спасителем це Богопросвітлення, яке постійно продовжується. Воно з'явилося не тільки 2000 років тому на ріці Йордані; воно живе в кожному дні і годині, в кожному святі, в Церкві Христовій, у Святих Тайнах; живе і виявляється таємно і виразно, незбагненно і зрозуміло, освічує і освячує нас.Просвітленням іменується нинішній день ще й тому, що послідовники Христа в перші століття християнства, просвітившись істинами Христовими, цього дня приймали Таїнство Хрещення, через яке всі ми входимо в лоно Церкви і в загальну сім'ю дітей Божих. Нехай це нагадує нам про те, що в Таїнстві Хрещення кожний з нас одягається в снігосвітлу ризу Божественної правди, чистоти і святості. Нехай ця чистота і святість зберігаються в нас, по можливості, незаплямованими, в ім'я Господнє. Амінь.

В Україні вдруге відбудеться Тиждень молитов за єдність християн 14.01.2008, [14:33] // Прес-релізи // UGCC News
Цього року християни усіх Церков і деномінацій знову з'єднаються у спільній молитві за єдність християн та примирення між людьми, націями і спільнотами. Екуменічний Тиждень молитов за єдність християн у 2008 році, як завжди, відбудеться протягом 18-25 січня. Час проведення Тижня молитов Світовою радою Церков (WCC) було обрано тому, що цей тиждень, за Григоріанським календарем, завершується саме в день навернення апостола Павла, що відзначається 25 січня.
У наші дні Тиждень молитов за єдність християн відзначається в усьому світі: разом моляться католики, православні, протестанти та інші християнські спільноти, щоб за допомогою сили Святого Духа прикласти всі свої зусилля задля того, щоб третє тисячоліття стало ерою возз'єднання розділеного тіла Христового. Це головна ідея, яка повинна спонукати християн до більш тісного зближення й спільного свідчення: свідчення єдності, свідчення взаємоповаги, свідчення співпраці.
Відповідно до 40-літньої практики кожна така молитовна зустріч має свою окрему тему. Темою цьогорічного Тижня молитов за єдність християн будуть слова апостола Павла до Солунян: «Невпинно моліться» (1 Сол. 5, 17). Цього року, як і минулого, до святкування Тижня молитов за єдність християн долучаться християнські Церкви України, які у цьому часі запрошують своїх вірних приватно та спільно молитися за досягнення єдності християн. Організатором проведення спільної молитви у Києві виступила Комісія УГКЦ для сприяння єдності між християнами.
«Факт, що, на жаль, християни є поділені. Найпотужнішим і дієвим засобом у справі повернення християн до первісної єдності є молитва. Молитися разом – це нагода спільно просити Господа про прощення наших гріхів та благати про дар єдності. Адже тільки Він може нам дарувати цю ласку», – прокоментував важливість Тижня молитов Блаженніший Любомир.
Департамент інформації УГКЦ

Звернення Верховного Архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви з нагоди Дня мігранта

Всечеснішим і преподобним отцям, Преподобним ченцям і черницям, Шановним мирянам та всім людям доброї волі
Ангел Господній з'явився вві сні Йосифові й каже:«Устань візьми дитятко та його матір, і втікай в Єгипет,і перебувай там, поки я тобі не скажу»
(Мт. 2, 13).
Дорогі у Христі! Синод Єпископів, що проходив 27 вересня - 6 жовтня 2007 року у Філадельфії (США), вирішив присвятити один день у році особливій молитві за мігрантів і встановив, що тим днем буде Неділя отців – остання неділя перед Різдвом Христовим. Цю неділю було вибрано тому, що у різдвяний час ми зокрема згадуємо втечу Пресвятої родини – Йосифа, Марії та Ісуса – до Єгипту, а також особливо під час святої вечері сумуємо через відсутність дорогих осіб, чи то сидячи при родинному столі, чи перебуваючи далеко від дому.
Явище міграції, а саме – еміграції, як засвідчує історія нашого народу останнього століття, не є новим. Був час, коли наших дідів і батьків насильно змушували покидати рідну землю, перетворюючи на вигнанців. У новітні часи виїжджати зазвичай спонукають обставини: брак засобів для нормального існування, або брак свободи. Однак усіх, хто став емігрантом у широкому значенні цього слова, об'єднує те, що вони покидали рідну землю не за власним бажанням.
У День мігранта бажаємо згадати про всіх, кого доля завела далеко від рідної землі. Це різні категорії людей, які знаходяться в різних обставинах. Дехто з них вже стабільно проживає на поселеннях, ставши громадянином іншої держави. Інші все ще перебувають у невизначеному стані, готові у будь-який час міняти місце проживання. Та незважаючи на ці обставини усі тужать за рідним домом.
Крім мігрантів, у цей день треба згадати ще й інші категорії людей, які стали жертвами такої життєвої мандрівки. Це передусім рідні мігрантів, які залишилися на батьківщині і страждають через брак тепла любові близьких осіб, які виїхали на чужину. Треба згадати і тих, хто з інших країн приїхав в Україну і також відчуває біль розлуки. Тож скільки людей у своєму житті у той чи інший спосіб переживають явище міграції!
Звертаючись до усіх вас, дорогі у Христі, передусім хочу звернути вашу увагу на те, що сам Ісус Христос також був емігрантом, ділив вашу долю. Тому, по-людськи кажучи, Він вам щиро співчуває, а як Бог – дбає про вас. Хоч би де ви були, хоч би ким ви були, хоч би якими були обставини вашого життя, не забувайте правди, що Бог є з вами так само, як з усіма нами. Пам'ятайте і те, що ми, люди, які не змушені покидати рідну землю, не забуваємо вас, молимося за вас, робимо заходи, щоб всі наші вірні, які перебувають за межами України, мали належну духовну опіку, щоб було достатнє число душпастирів, щоб духовна опіка була тривалою та належно врегульованою, щоб ви мали нагоду не тільки брати участь у богослужіннях, не тільки користати зі Святих Тайн, а й щоб також краще пізнавали свою святу віру та рідний обряд.
Просимо вас не віддалятися від Бога та своєї Церкви і, наскільки це можливо, від громади своїх співвітчизників. Будьте живими членами середовища, у якому перебуваєте, але остерігайтеся асиміляції. Кожний емігрант повинен вважати себе послом України, засвідчуючи своєю поведінкою високий рівень релігійного та культурного життя українського народу. Не дозвольте, щоб потреба заробітку засліпила вас і ви переставали бути собою.
Дорогі брати і сестри, у День мігранта відкрийте своє серце для наших братів і сестер та для всіх людей, які стали емігрантами. У своїх молитвах поручіть їхню долю особливій опіці Господа нашого Ісуса Христа. Подумайте, що ви могли б зробити для них, чим їм допомогти чи особисто, чи через відповідні організації.
Дорогі брати і сестри емігранти, щиро надіюся, що в День мігранта ваші рідні та співвітчизники духом з'єднаються з вами. Сподіваюся, що це єднання допоможе вам прийняти, якщо це можливо, рішення про повернення на батьківщину, де ми вас потребуємо та чекаємо. Від себе бажаю вас привітати зі святим празником Христового Різдва та побажати вам, щоб життєве випробування, яке ви переносите, було не тільки забезпеченням ваших земних потреб, а й нагодою для освячення ваших душ.
Благословення Господнє на вас!
+ ЛЮБОМИР
Дано у Києві, при соборі Воскресіння Христового, 16 грудня 2007 року Божого