Великий піст

Святий Великий Піст, також називають Чотиридесятниця – це одна з найдавніших і найбільш духовних практик християнської релігії. Історія Великого Посту давня і багата традиціями. Вона сягає апостольських часів. Перед-пасхальний піст називається Великим не тільки тому, що він найтриваліший, але й тому, що він суворий і найважливіший в житті Церкви і кожного християнина.
Від IV століття маємо перші згадки про 40-денний перед-пасхальний піст. Перше свідоцтво дає нам Нікейський Собор 325 р.
Число 40, з давніх-давен мало символічне значення. Тому воно ввійшло і до перед-пасхального посту скоріше в символічному ніж в буквальному розумінні. У Старому Заповіті читаємо про 40 днів потопу (Буття 7, 4), про 40-річну мандрівку Ізраїльтян по пустелі (Чис. 14, 33), про 40-денний піст Мойсея поки дістав він від Бога таблиці закону (Вих. 34, 28), про 40-денну подорож пророка Іллі до гори Хорив (І Цар. 19, 8). У Новому Заповіті говориться про 40-денний піст Ісуса Христа в пустелі (Мат. 4, 2), про 40-денне перебування Його на землі після свого Воскресіння (Діян. 1, 2).
Свята Церква від самого початку приділяла велику увагу числу 40. У перших століттях були в духовній практиці 40-денні покути, а відтак прийшов й 40-дений піст перед Пасхою, а також в нашому обряді на 40 день поминаємо померлих.
Час Чотиридесятниці має своє велике значення для нашого духовного життя. Може сьогодні по різним причинам ми не в силі так суворо постити, як постили колись наші прародичі, але й сьогодні маємо обов'язок дотримуватися духовного посту, це є духовне очищення і боротьба з нашими шкідливими звичками, обов'язок молитви, практикування християнських чеснот та добрих справ. І якраз ця наша духовна обнова є властивою і найважливішою ціллю Святого Великого Посту.
Св. Теодосій Печерський, у своєму Київсько-Печерському монастирі, дотриму¬ючись правил св. Теодора Студита, запровадив суворіший піст на протязі всіх 40 днів. Полегшення всіх постів у цілій Католицькій Церкві прийшло після ІІ Ватиканського Собору. Йдучи за вказівками цього Собору також і наші українські католицькі Владики одобрили і для нашої Східної Церкви полегшення всіх постів, в тому числі і Великого посту.
Незважаючи на це постанова пригадує всім вірникам про постійний обов'язок молитви, посту та милосердя. «Нехай ці великі полегшення — сказано на кінці згаданої постанови ІІ Ватиканського Собору — будуть одночасно і сильною спонуканням не грішити та заохоченням до покаяння і вшанування Бога. Нехай пам'ятають вірні християни, що в родині, в якій затихла молитва й занепала практика посту, майже не живе християнський дух. Тому полегшені пости, нехай скріплять ревність у молитві і Богослужіннях, у даванні милостині, у праці та в частих святих сповідях і Святих Причастях» (Документи ІІ Ват. Собору).

о. Іван Гудзь

НЕДІЛЯ ПРОЩЕННЯ

Щоб гідно увійти в час посту, найперше потрібно віднайти мир, спокій і примирення з ближнім.
“Хто не любить, той не пізнав Бога, Бог є любов” (Ів. 4. 8.).

АКТ ПРИМИРЕННЯ
Свящ. Благословіть брати і сестри, і простіть нам грішним, чим згрішили цього дня і по всі дні нашого життя словом, ділом, думкою і всіма почуттями нашими.
Люд. Нехай Бог простить і помилує вас.
Свящ. Благословіть брати і сестри, і простіть нам грішним, якщо занедбали наші обов'язки супроти вас.
Люд. Нехай Бог простить і помилує вас.
Свящ. Благословіть брати і сестри, і простіть нам грішним, якщо образили вас і завдали болю вам.
Люд. Нехай Бог простить і помилує вас.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Люд. Благословіть отці і простіть нам грішним, що згрішили цього дня і по всі дні нашого життя, словом, ділом, думкою і всіма почуттями нашими.
Свящ. Нехай простить Господь Бог ласкою своєю гріхи ваші і помилує вас.
Люд. Благословіть отці і простіть нам грішним, провини наші добровільні і недобровільні.
Свящ. Нехай простить Господь Бог ласкою своєю гріхи ваші і помилує вас.
Люд. Благословіть отці і простіть нам грішним, якщо через недбальство або байдужість завдали вам прикрості.
Свящ. Нехай простить Господь Бог ласкою своєю гріхи ваші і помилує вас.
СПІЛЬНА МОЛИТВА
Глянь Владико чоловіколюбче, милостивим оком на нас і вислухай наше моління, що з вірою Тобі приносимо, як Ти сам сказав, що все, що з вірою в молитві просите, отримаєте і буде вам. Тому і хоч недостойні ми , просимо: дай ласку нам, сповни наші добрі бажання, дай мир і спокій, в здорові і довголітті, що славимо Тебе повсякчасно і на віки вічні. АМІНЬ.

Господь вимагає прощати образи одне одному

"Неділя прощення" - це день, у якому Церква закликає нас, християн, до прощення, прощати одне одному образи.Чому Свята Церква встановила напередоднi Великого посту день прощення? Спаситель наш сказав: "Якщо ви прощатимете людям провини їхнi, то простить i вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхнiх, то i Отець ваш не простить вам провин ваших" (Мф. 6, 14-15).
У Великому посту всi ми повиннi очистити свої душi вiд накопичених грiхiв. А для цього нам потрiбно зi смиренням каятися, щиро молитися i просити Господа простити нам грiхи нашi. Молитва не може бути почутою Богом, якщо в душi палають ненависть i злоба. Тому Христос Спаситель попереджає таких богомольцiв. Вiн говорить: "Коли ти принесеш дар твiй до жертовника i там згадаєш, що брат твiй має щось проти тебе, залиш там дар твiй перед жертовником i пiди перше помирися з братом твоїм, i тодi прийди i принеси дар твiй" (Мф. 5, 23-24). Як бачимо, без взаємного примирення Господь не вислуховує наших молитов. Вiн говорить: "Пiди перше помирися…". Для нашої гордостi тяжко буває упокорити себе, але це є необхiдно зробити, коли ми хочемо бути дітьми Божими і наслідувати Ісуса Христа, який помер і воскрес за всіх нас. Багато хто з нас не надає цьому належного значення. Маючи злобу проти своїх ближнiх, вiруючi люди моляться Богу, ходять до церкви, приймають Святi Тайни, роздають милостиню, чинять iншi добрi дiла i думають, що так воно i повинно бути: злоба - злобою, а добро - добром; одне одному не заважає. Такi вiруючi глибоко помиляються. Вiд тих, хто тримає у своєму серцi ненависть i злобу, Господь не приймає молитви; Вiн вiдкидає їхню милостиню, а їх самих не прощає до того часу, доки вони не викинуть iз своєї душi зло i ненавість.
Не забуваймо, якщо не прощаємо тих, що згрiшили проти нас, то i самі не отримаємо прощення; i простить нас Гоподь Бог тiльки тодi, коли ми простимо; i помилує нас Господь, коли ми самі помилуємо і простимо наших ближніх. Можемо сказати: …як я багато прощав моєму братовi, але вiн знову дошкуляв менi й багато зробив менi зла, i тому не можу простити. Не думаймо так у нашому серці, а стараймося уподiбнитися д.Стефану первомученику i молись за тих, що чинять намi зло, i уподiбнюймося своєму Господу, який прийняв за нас смерть. Стерпи докори вiд брата, i Господь простить тобi багато грiхiв.
Тiкаймо, браття, вiд злопам'ятства, бо всякий грiх швидко минає, а злопам'ятство часто переходить у пристрасть, що з'їдає серце; оскiльки злопам'ятний чи ходить, чи лежить, чи встає, а змiїний яд постiйно носить у собi. Той, хто має цю пристрасть, Царства Божого не успадкує i прощення не отримає, і нiяка доброчиннiсть, нi пiст, нi милостиня не пiдуть такiй людинi на користь, тому що злопам'ятство погубить усе. Нам треба викинути з нашого серця злобу, ненависть i образи. Зробити це дуже нелегко, але треба, бо цього вимагає Господь: "Якщо ви прощатимете людям провини їхнi, то простить i вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхнiх, то i Отець ваш не простить вам провин ваших". Простім один-одним провини і у той час посту увійдім з чистим серцем і тільки така жертва є приємна Богу,який є- прощення, милосердя і любов.
Амiнь! o.Іван Гудзь.

Стрітення Господнє

15 лютого (за григоріанським календарем; 2 лютого – за юліанським) – християни східного обряду відзначають Стрітення Господа Нашого Ісуса Христа (Стрітення Господнє).
Відзначають його в пам’ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження (згідно з Законом Божим, з часу визволення євреїв із єгипетського полону, кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження).
Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником, але він таки не повірив у можливість народження Спасителя від Діви Марії. І тоді Дух Святий напророчив йому, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить народження Господа. Те й здійснилося – Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде „на служіння спасіння людей”.
Звершивши все згідно з законом Господнім, Марія і Йосиф повернулися до Віфлеєму.
Стрітення відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Урочисто відзначати його почали з кінця V століття.

Празник Трьох Святителів

Празник Трьох Святителів належить до найновіших празників грецької Церкви. Поштовхом до встановлення цього празника була велика суперечка у другій половині XI ст. про те, хто з оцих трьох є більш цінний для Церкви. Одні вище ставили святого Василія Великого, другі святого Григорія Богослова, а ще инші святого Йоана Золотоустого. Прихильники святого Василія звались - василіяни, святого Григорія — григоріяни, а святого Йоана — йоаніти. Цей спір розв'язали самі Святителі. Вони спочатку кожен зокрема, а потім усі троє з'явилися Йоанові — єпископові міста Евхаїти, який відзначався мудрістю, знанням, чеснотами, і сказали: "Ми, як бачиш, одне в Бога й нічого нема в нас противного чи спірного, а кожний з нас у своєму часі окремо натхнений Божим Духом навчав, що було потрібно для спасення людей. Тож нема між нами ні першого, ні другого, але як назвеш одного, то за ним ідуть два инші. Встань, отже, і накажи тим, що через нас сваряться, щоб не ділилися, бо як за життя, так і після смерти нашим намаганням є всі сторони світу зводити до миру і єдности. Установи, отже, святкування нашої пам'яти в одному дні так, як ми одне в Бога, а ми будемо помагати до спасення тим, що святкуватимуть нашу пам'ять".

Різдвяний вертеп у Албуфейрі.

Історія українського вертепу, що налічує уже не одну сотню років, поповнюється усе новими і новими сторінками. Розвиток цього різдвяного дійства нерозривно пов’язаний з самою історією нашого народу.
Згадаймо наприклад, етнографічну діяльність українських братських шкіл, чи заснованого уже в 1868 р., західноукраїнського товарства «Просвіта», усі вони розвивали традицію українського вертепу, як таку, що символізувала релігійність нашого народу і його національну своєрідність. І за часів Австро-Угорщини, і в царській Росії, і в тоталітарному Радянському Союзі звучали українські колядки. А різні хвилі еміграції, що розкидали наш народ по всьому світі, перенесли разом з ним у різні куточки земної кулі і українські звичаї.
Не стала і винятком і Португалія. Маленькі колядники, під керівництвом Наталії Миколаївни Корбчук, організували у провінційному містечку Албуфейра справжнє різдвяне шоу, присвячене народженню маленького Ісусика. Були тут і Звіздар, і Ангели, і три Царі, і Пастушки, не обійшлося без Жида, Ірода, Чорта і Смерті.
За час Різдва до Вохреща діти відвідали біля двох десятків українських родин, виступили у церкві святої Анни, де отець Олег Трушко поблагословив маленьких колядників, подарував їм образочки та солодощі.
Можливо, зустріч з нашими колядниками, заставила задуматись про суть Різдва і багатьох португальців, які здивовано запитували: «Що це? Карнавал?», а потім, чуючи відповідь, усе ж здивовано знизували плечима. Нема у них цього. А діти весело посміхались, і бачилось, що щасливі вони та задоволені.
Ірина Березняк

Постанови
Тридцять третьої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицької Митрополії
Української Греко-Католицької Церкви
Київ, 15-16 грудня 2006 року Божого
• Визначити першу неділю після Різдва ( Пам'ять святих і праведних Йосифа Обручника, Давида-царя і Якова, по плоті брата Господнього) Днем мігранта в Українській Греко-Католицькій Церкві.
• Доручити Преосвященному Владиці Діонісієві (Ляховичу) та Преосвященному Владиці Глібові (Лончині) опікуватись душпастирством мігрантів.
• Направити на повторне перше читання проект “Положення про обов'язки протопресвітера”.
• Для ґрунтовного опрацювання проблеми харизматичного руху в Україні докладніше вивчити роздані матеріали й розглянути це питання на одній із наступних сесій Митрополичого Синоду.
• Заохочувати священиків і проповідників ширше висвітлювати перед вірними глибину й багатство нашої літургійної традиції.
• Тридцять четверту сесію Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства провести в лютому 2007 року Божого.
Ці постанови стають правомірними з 29 грудня 2006 року Божого.
Голова Синоду Єпископів
Києво-Галицької Митрополії
Української Греко-Католицької Церкви
+ Любомир

УКРАЇНСЬКІ ТРАДИЦІЇ

Українські звичаї на португальській землі.
Більше 4 тисяч кілометрів розділяє українців Португалії з Батьківщиною. Хоч на чужині кожний з нас старається інтегруватися в нове життя, в нове оточення та український дух ніколи нас не полишає.
Український зимовий календар багатий святами. Та природа теплої Португалії, здається, зовсім не дає відчути того, звиклого з дитинства, зимового різдвяного настрою. Тому туга за рідними святами відчуттями заставляє творити свято по-українськи...
Ще в неділю, 17 грудня, після Божественної Літургії всіх українських дітлахів в м. Фаро вже втретє вітав „Святий Угодник Миколай” в церкві святого Антонія. Це свято потішило і малят, і дорослих. Учні Української недільної школи підготували сценарій вивчили пісні і вірші, батьки виготовили справжні театральні костюми. А неслухняний чортик Антипко приніс свої „подарунки” та охочих мати різочку так і не виявилося.
Світлини та розповідь про наше свято Миколая були надруковані на сторінках газети для іммігрантів зі Східної Європи „Слово”.
А 31 грудня Дід Мороз та Снігурочка запросили малюків провінції Алгарве на свято новорічної Ялинки, яке проводили українські школярики в церкві святого Луїза в місті Фаро. Хороводи навколо ялинки, рухливі ігри та розваги, а ще багато подарунків від Діда Мороза звеселили всіх присутніх на святі.
Стіни святкового залу прикрашали роботи учасників конкурсу дитячих малюнків „Різдвяна містерія”.
Багато дорослих прикладають всі зусилля, щоб наші діти знали і любили українські звичаї, відчували себе частинкою великої нації з повчальною історією, багатою культурою і глибокою побожністю.
Тому вперше проведена у Фаро 5 січня дитяча Служба Божа, яку відправив отець Олег Трушко, об’єднала десятки дітей і батьків в Українській Церкві. Для того багатьох дітей ця Божественна Літургія рідною мовою була першою в житті.
Маленькі українці відкрито і щиро прислухаються до всього рідного: з наполегливістю вивчають українську мову, з цікавістю готують і проводять національні свята, з повагою слухають Слово Боже. І це ще один з доказів необхідності національно-духовного виховання дітей в українському середовищі далеко на чужині. Адже кожна людина на Землі буде повноцінною лише завдяки усвідомленній етнічній самоедентичності.
Бо ж пам’ятаймо українську пісню „Без корінню саду не цвісти”...
Директор школи в м. Фаро Дмитрук Наталія.

Василій Великий

Василій Великий, Святий Василій (гр. Μέγας Βασίλειος) (329-379) - святий, архиєпископ Кесарії Каппадокійської в Малій Азії, одна з найсвітліших і найславніших постатей старовинної грецької Церкви. Його особа під кожним оглядом незвичайна, велична, світла та гідна подиву. Він не тільки аристократ з походження, але й аристократ духа, характеру, науки і святости. Печать його глибокої віри, геройської любови Бога і ближнього, науки і святости спочиває на цілій Христовій Церкві, на монашому житті Сходу й Українського народу.

З цієї нагоди хочемо привітати усіх іменниників з Днем Ангела, а також усіх тут на чужені і Ваші родини, з Старим Новим Роком.

Капеланія священників УГКЦ у Португалії.

Різдвяне послання.
Дорогі брати і сестри українці. З нагоди Свята Різдва, від імені Архієпископа Мауріліо і від себе особисто ,вітаю вас з Новим 2007 роком ,бажаю вам благословення милосердного Бога ,що дарується нам через Ісуса Христа в єдності Святого Духа. То правда, що через Ісуса Христа Сина Чоловічого, який став людиною,Бог обдаровує нас всіма ласками і добрами.
Можемо сказати ,що Новий рік починається з свята Різдва Христового, тому що все сталося через посередництво Сина Божого і Вічного Слова ,про що говорить Св. ап. Іван у своїй Євангелії: « Все через Нього сталося і нічого без Нього не сталося ». ( Ів.1 2) Прихід Божого Сина приніс нам спасіння, мир, радість, любов, надію, правду, зміст життя, щедре Боже Благословення.
Наша молитва, хвала, прохання про ласки які завжди линуть до Бога-Отця, джерела всякого благословення, що отримуємо Від Бога, Його Сина Ісуса Христа в єдності Святого Духа. Ісус Христос—єдиний наш Спаситель і Посередник. Від Нього отримуємо Боже Благословення. Його прихід, Його Різдво, Його Воплочення—це основа нашої віри. Ісус Христос є нашим миром, нашим Спасителем, нашою радістю, надією, і саме про це говорить Христос у розмові з Никодимом: « Бог так полюбив світ що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен хто вірує в Нього не загинув, а жив життя вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти ». ( Ів.3 16-17) .
Різдво Христа - це свято любові свято Бога, бо Бог є любов і жертвує Свого Єдинородного Сина, а це є найкращий доказ Його любові до нас. Свято любові, свято Різдва є протилежністю гріхові, ненависті, егоїзму і несправедливості. Різдво є противагою всякому родові насильству, неповазі до життя, пониженню людини. Єдинородний Син Божий, Ісус Христос, справді народився, жив подібно до нас як людина, помер і воскрес задля любові до нас, ради нашого спасіння, і Він є найбільшим Добром для людини. Бог Отець звиртаючись до нас черех Ісуса, Свого Сина, каже нам любити Його, любити ближнього як себе самого, любити всім своїм серцем, всією силою своєю. Той, хто прагне зберігати Заповіді і чинити Божу Волю, має обов’язок любити, любити Бога і ближнього, і про це говорить перша і найголовніша Заповідь Нового Заповіту: « Хто не любить не знає Бога бо Бог є Любов » , або « Бог є Любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому » (1 Ів. 4 16 ) . Про це каже Св. ап. Іван у своєму листі, і коментує Св. Отець у своїй чудовій Енцикліці « Бог є любов » . І знову зустрічаємо в Св. Івана: « З цього ми спізнали любов, бо він за нас поклав свою душу, і ми також повинні за братів душі класти » ( 1 Ів. 3 16 ) .
Різдво –це свято радості, тому що Бог став одним із нас. Ця радість, об’явлена Марії, Матері Ісуса через ангела Гавриїла « Радуйся Маріє » була дана також Вифеємським пастухам « Об’являю вам велику радість » ( Лк. 2 1 ) . Ми християни, знаємо, що Ісус Христос—Син Божий, родився, помер і воскрес заради нас, знаємо також, що Він нам обіцяв приготувати місце у небі і вічне спасіння, саме тому, не можемо бути сумними, як інші, в яких немає надії, так нас вчить св. ап. Павло. Навпаки, ми маємо нести світу надію, тому світу, в якому живемо і покликані відкрити зміст нашої надії і без страху свідчити своєю християнську віру, цьому суспільству, яке далеко від Бога і до Нього байдуже.
Різдво Христове несе з собою мир, обявлений Вифлеємським пастушкам, цей мир маємо поширювати, а також помагати з усіх своїх сил його будувати. Ми покликані бути будівничими миру і бути післанцями прощення між людьми . У Міжнародний день Миру 1- го січня папа Бенедикт XVI у своєму посланні сказав до світу: « Людина—це серце миру» . Мир - це Божа Ласка, але також місія для кожного з нас залишатися людьми. Мир не можна побудувати без любові, без діалогу, без пошани до життя, без поваги до людини, без правди, добра, без того самого миру, який має народитись і плекатися у наших серцях і в наших родинах. Мир неможливий без прощення, і все це має поєднатися.
Мир - це Дар Бога, і також плід наших зусиль, праці. І ніяке добро є неможливим без нашої участі і без наших зусиль і бажання. Бог, який хоче нас спасти, поважає нашу волю, не накидає своєї волі, і невтручається у наше життя без нашої згоди. Св. Августин каже: « Бог створив людину без людини, але без людини людину спасти не може » . Ви, які залишили рідну землю, свої родини у пошуці кращого життя, повинні бути пильними і не загубити свою душу тільки заради кращого матеріального життя, неповинні ніколи забувати християнських цінностей. Але памятати слова Христа: « Що є варте для людині здобути весь світ, а занепастити свою душу » . Христос заперечує слова сатани: « Не одним хлібом живе людина, але словом, яке виходить від Бога ». Ми живемо в часах ідолопоклонства, тому не можемо забути про обов’язок: в усьому Бога любити і славити Його, любити ближнього як себе самого. Ідолопоклонство є небезпекою постійною у цьому суспільстві добробуту і вигоди, що не знає Бога і провадить до того, щоб ми замість Бога прийняли добро, блиск і оманливість матеріальних речей. Саме тому, маємо бути уважними і пильними, щоб « не замінити Божу правду на неправду і честь служити творінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен вовіки … » (Рим. 1 25 ).
Великий гріш засліплює, міняє людей .Тому, не можемо вибирати матеріальне добро, багатство, вигоду, коли це провадить до того, що забуваємо про Бога. Ісус народився у бідності і в тиші, прийшов на землю, щоб служити іншим, а не щоб Йому служили, прийшов дати життя і дати його у всій повноті. Нехай Христос допомагає вам сповнити це служіння у вашому житті і ніколи не забувати Велич і Доброту Божу, що сталася людиною, подібною до нас, крім гріха, щоб і ми всі осягнули нашу мету:спасіння і вічне життя. З найкращими вітаннями і побажаннями ваш слуга у Христі.
+Єпископ-помічник Don Amândio José Tomas .

Évora 6 de janeiro 2007.

Різдвяне привітання Блаженнішого Любомира
Високопреосвященним і Преосвященним Владикам! Всесвітлішому, Всечеснішому Духовенству! Преподобним Монахам і Монахиням! Дорогим у Христі Мирянам! Мир у Господі!

Дорогі у Христі! З Божою допомогою дожили ми до цьогорічного празника Різдва Господа нашого Ісуса Христа. З цієї нагоди, такої урочистої і радісної, бажаю усіх вас привітати, - привітати тих, хто святкує цю подію на рідних землях, тих, хто живе у місцевостях, де наша Церква має свою розвинену структуру, і тих, хто перебуває там, де немає формальної присутності Української Греко-Католицької Церкви. Усіх вас, хоч би якими були обставини вашого життя, сердечно вітаю!
Прохаю тих із вас, хто є таким щасливим і має нагоду разом з усією родиною сісти до Святої вечері, подякувати Господові за цей великий дар і саме в той час згадати своїх братів і сестер у Христі, які віддалені великими відстанями та змушені далеко від рідної оселі святкувати Різдво. Можливо, таке розділення є тимчасово чимось необхідним, але особливо у Святий вечір відчуваємо драматичність такої ситуації і на очі навертаються сльози. Їх висушити може хіба що надія на швидку зміну.
У нас є звичай при свят-вечірньому столі залишати місце для тих, хто не має з ким сісти до Вечері, бо змушений перебувати далеко від рідних. На Святий вечір будемо про вас, дорогі у Христі, особливо пам’ятати.
Чого передусім у цей час я хочу усім вам з глибини серця побажати? Оскільки Христове Різдво за своїм змістом, літургійною формою, прадавніми звичаями вважають найбільшим родинним святом, то воно повинно бути тим часом, коли маємо одне про одного думати, одне за одного молитися, а якщо потрібно – одне одному допомагати. Одне слово, якщо ми поширимо розуміння Христового празника на всіх членів нашої Церкви і нашого народу, то відчуємо себе у Христі-Господі причасниками однієї великої родини. Кажу «у Христі-Господі», бо саме Його прихід і перебування між нами надає усім нашим людським зв’язкам особливого значення, підносить, змінює їх всупереч всім тим, хто через людські обмеження і немочі протистоїть відчуттю тієї родинної єдності. Світ, у якому немає Бога, який відкидає новонароджене Дитятко, не може досягнути висот і змушений перебувати в багні нетерпеливості й ненависті. Тому, коли сьогодні наші вуста промовлятимуть привіт «Христос рождається!», нехай це буде великим актом віри нашого серця, що всі ми - діти Божі, члени одної родини і що немає сили, яка б нас змушувала бути одне одному недругами.
Сердечно вітаю вас, дорогі брати і сестри!
Христос рождається!

+ ЛЮБОМИР

Київ, 4 грудня 2006 року

Розклад Богослужень на Різдво 2007 р. у Пртугалії.

Лісабон
6 січня – Царскі Часи і Св.Літургія – 18.00
Igreja N.S. de Nazaré (rua Quirino da Fonseca 2ª)
7 січня – Різдвяна св. Літургія – 14.00
Igreja S. Domingo (praça Rossio)
Різдвяний Вертеп – 17.00 (praça da Figueira)
о. Давид Колеша ЧСВВ

Ситубал
7 січня – Різдвяна св. Літургія – 10.00
о. Давид Колеша ЧСВВ




Алгарве
(7 січня)
Різдвяна св. Літургія
San Brás – 0.00 – igreja Matriz
Portimão – 4.00 – igreja S. José
Albufeira – 7.00 – igreja S. Ana
Faro – 10.30 – igreja S. António
о. Олег Трушко


Фатіма
Різдвяна св. Літургія
6 січня – 23.00. – Agida
7 січня – 10.00 – Fátima
Igreja (Domus Pacis)
о. Євген Колосок


Евура
(7 січня)
Різдвяна св. Літургія
Початок о 10.00 у храмі São Francisco.
о. Антоній-Володимир Павчук



Бежа
(7 січня)
Різдвяна св. Літургія
Початок о 13.00 у храмі
N.S. do Carmo
о. Іван Гудзь

Бажаємо смачної куті, веселих Різдвяних Свят і гарної коляди.
Капеланія українських греко- католицьких священників у Португалії

Вітання з Новим 2007 роком.

З Новим роком Вас вітаю, щастя від душі бажаю; і щоб був
наступний рік значно кращий, ніж торік.Щоб ви з успіхом трудились, та на свята веселились; аби грошей повен міх заробили ви за рік. Щоб цвіли, неначе квіти,та
несли вам втіху діти. А ще зичу Вам усім, щоб в добрі купався дім.Щоб жили Ви у
здоров’ї, мирі, злагоді й любові і щоб щедрими столи для гостей
завжди були. Зичу Вам добра й удачі, хай на полі чи на дачі, неодмінно в рік
Свині,вродять врожаї рясні.Щоб збулись всі Ваші мрії, сподівання та надії; Щоб
здоров’я, як граніт, дав Вам Бог на сотню літ.Щоб на радість всій малечі Ви
зібрались на Святвечір і як справжнє торжество Святкували Ви Різдво!

Щасливого Нового Року та Різдва Христового і Божого благословення для Вас ,які тут на чужині.

о.Іван Гудзь. Évora. Португалія.

Dia Internacional do Migrante. Beja

Dia Internacional do Migrante

Dia Internacional do Migrante
A Delegação de Beja da Associação SOLIDARIEDADE IMIGRANTE, em parceria com a CÁRITAS DIOCESANA DE BEJA, com a Delegação de Beja do INATEL – Casa Michel Giacometti e, com o INSTITUTO PORTUGUÊS DA JUVENTUDE, organizaram um evento para comemorar o Dia Internacional do Migrante que este ano foi celebrado a 17 de Dezembro (por dia 18 ser a uma Segunda-Feira), no Auditório do Instituto Politécnico de Beja – Edifício dos Serviços Comuns, Rua Pedro Soares, com inicio às 15h.

Em 2006 assinalámos este Dia Internacional com a projecção do filme "LISBOETAS", galardoado com o prémio IndieLisboa do melhor filme português de 2004 e em festivais na Itália e na Holanda. Trata-se de um trabalho de grande qualidade, no género documentário, com presença destacada no circuito comercial durante vários meses.

Empenhados em promover o respeito quotidiano pelos Direitos Humanos e Liberdades Fundamentais das e dos imigrantes, enquanto cidadãs e cidadãos de corpo inteiro, não podemos deixar passar em branco o significado deste Dia Internacional. E nele pretendemos envolver tanto as diferentes comunidades de imigrantes a viverem no distrito de Beja, como também a sociedade civil local. Esta actividade integrou-se assim na construção de uma cidadania intercultural que o documentário retrata em diversas facetas, nas quais se mesclam problemas e dificuldades com alegrias e a esperança de uma vida melhor.
Beja. Portugal.

Культ Святого Миколая

Святий Миколай брав участь у Першому Вселенському Соборі, 325 року у Нікеї. На Нікейському Соборі був прийнятий «Символ віри» ― молитва «Вірую ... ». Св. Миколай був одним із співавторів цієї молитви.
Культ Св. Миколая почав набувати розмаху у V ст., коли Цісар Юстиніан І (527-565) збудував на його честь церкву в Константинополі. Цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом, затвердив святкувати празник св. Миколая 6 грудня (19 грудня). 3 Візантії його культ поширився по цілому світі. Найстарший життєпис про св. Миколая походить з ІХ-го століття. На заході Папа Римський Миколай І (858-867) — коло 860 року збудував у Римі церкву Св. Миколая Чудотворця, таким чином культ Святого Миколая поширився на всю християнську Європу. На сьогоднішній день у Європі є понад 3500 храмів збудованих на честь Св. Миколая.
На українські землі, культ Св. Миколая, прийшов разом з християнством – Хрещення Русі (988 р.). В другій половині ХІ століття в Києві було споруджено перший храм Св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій горі. У давнину – Св. Миколай, для українського народу, був заступником від небезпеки зі степів (Монголо-татарської навали). Пісні про Св. Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі пісні, як «Ой хто, хто Миколая любить». В соборі св. Софії в Києві знаходиться ікона св. Миколая Чудотворця (Мокрого) з 1090 року.

Тому у цей день просімо заступництва і покровительства у Св. Миколая для усіх нас, для тих хто в дома чи у дорозі, для тих хто при праці чи відпочинку. Просім кращої долі для нашої України і миру, злагоди і добра для наших дітей.

о. Іван Гудзь Évora.

Cвятий Миколай

В Україні святий Миколай завжди вважався покровителем і заступником усіх дітей. У цей день діти чекають його з нетерпінням: вони знають, що за їхню слухняність та працьовитість Святий Миколай принесе їм безліч подарунків. Тож намагаються бути протягом усього року саме такими: не лінивими, доброзичливими, старанними, допомагати в усьому батькам. І в ніч з 18-ого на 19-е грудня святий Миколай покладе подарунки слухняним дітям під подушку, а неслухняним приносить різочки, які залишає в куточку.
На свято Миколая учні й учителі недільної української школи приготували театралізовану виставу де показали її в м. Faro в церкві св. Антонія. Вони розважали гостей піснями і віршами, а завершилося свято урочистим приходом Миколая до чемних дітей і роздачею подарунків.
Також святий Миколай незабув побувати і в інших містах провінції Algarve: S. Brás, Albufeira і Portimão, де знаходяться наші церкви і роздати дітям подарунки.

Algarve.

I created a Slide Show! Check it out!