12 липня 2007

СВЯТО ВЕРХОВНИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА

Апостоли Петро і Павло особливо шануються як учні Ісуса Христа, що після смерті і воскресіння Христа почали проповідувати і поширювати вчення Євангелія по всьому світу. Це свято спочатку було введене в Римі, єпископи якого за вченням Західної Церкви вважаються спадкоємцями апостола Петра, а потім поширилось й в інших християнських країнах.
Петро (первісне ім'я Симон) займався риболовлею і був покликаний Ісусом Христом в апостоли разом із братом Андрієм. Петро одержує від Ісуса ім'я Кіфа («камінь») і призначення стати «основою» церкви Христа, йому вручаються ключі небесного царства. Відповідно до вчення Римсько-католицької церкви, це наречення (і особливо слова про «ключі від Царства Небесного») вказує на те, що Петрові була вручена реальна влада і юридичні повноваження і що ці повноваження – у силу того, що церква буде існувати до кінця часів, – повинні бути передані його спадкоємцям. Петро був першим з апостолів, кому Христос з'явився після свого воскресіння. Після смерті Христа Петро займався проповідницькою діяльністю.
13 Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського?14 Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків.15 Він каже до них: А ви за кого Мене маєте?16 А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!17 А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.18 І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.19 І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!
Церковний переказ називає Петра першим римським єпископом. У Католицькій Церкві відповідно до становища Петра як «глави апостолів» і спадкоємця Христа, існує вчення про примата Римського Папи як єдиного глави церкви.
Павло (до хрещення Савл), перший із християнських письменників, чиї твори дійшли до нас, і найавторитетніша фігура в історії християнської думки. Його погляди відіграли величезну роль у формуванні християнства як самостійної релігії.
Павло народився в малоазійському м. Тарс Кілікійський (нині на території Туреччини) у іудейській фарисейській сім'ї, але мав римське громадянство сім'ї з коліна Веніамінова (Діян. 23:6). Ревнитель єврейського закону, Савл жорстоко переслідував християн, вважаючи, що це шкідливе єретичне навчання. Переживши чудесне бачення на шляху в Дамаск, Савл приймає хрещення і стає ревним проповідником християнства серед язичників. Павло шанується церквою як першопрестольний апостол. Церква приписує йому 14 послань, включених у Новий Завіт.
Обидва апостола прийняли мученицьку смерть за віру Христову в один день (67 р. н.е.) у Римі. Павло, як римський громадянин, «усічений мечем» (тобто обезголовлений), Петро розп'ятий. Оскільки він вважав, що не гідний бути розп'ятим на хресті, як Спаситель, його, за власним проханням, розіп’яли вниз головою. Він був похований на Ватиканському пагорбі, і над місцем його поховання в даний час розташований головний вівтар собору св. Петра.

05 липня 2007

РІЗДВО ПРИДТЕЧІ

7 липня за новим стилем (24 червня за старим) Свята Церква вшановує Різдво чесного славного пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Івана. Історію про благовіщення архангелом Гавриїлом священику Захарію обітниці Божої щодо народження від нього і його неплідної дружини Єлизавети сина; також оповідь про покарання Захарія німотою за невірство його, та про відвідини Єлизавети родичкою її — Марією, майбутньою Матір'ю Господа нашого Ісуса Христа; і про саму подію народження Івана Хрестителя й найменування його в день обрізання — докладно описує Святе Письмо (перший розділ Євангелія від Луки)..
Кого символізує, кого являє собою Іван Хреститель? Писання свідчить про нього, як про Предтечу Господнього. Про того, хто передує приходу в світ (а духовно — і в наші серця!) Христа-Спасителя. Про того, хто готує цей славний прихід: «Бо він той, що про нього сказав був Ісайя пророк, промовляючи: «Голос того, хто кличе: в пустелі готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!» Які ж «стежки» покликаний був рівняти Хреститель Спасів Іван? І в якій «пустелі»?
Певна річ, йдеться тут про речі духовні. Адже пустеля, в якій проповідував Іван Предтеча, то насамперед «пустеля юдейська» — пустеля бездуховності тогочасного народу. І місце розташування її не на південному сході Юдеї, біля Мертвого моря, але в серцях народу Божого! І «стежки» ці — то не буквальні стежки. Вони — перекручене розуміння Слова Божого, викривлене виконання волі Його, лицемірне й лукаве життя віруючих, проте не вірних...
Чим же рівняв ці життєві дороги Предтеча Господній? Який «заступ» вклав у руки його Той, Хто шукає серця, що горять, обирає смиренних і вірних пророків Собі; Хто кличе на просторах землі: «Кого Я пошлю і хто піде для Нас?» Інструмент цей — духовний меч викривальної проповіді, очищення «купіллю водною Слова», хрещення покаяння. Іван Хреститель був «наповнений Духом Святим ще з утроби своєї матері». Так, кожне служіння дається не інакше, як тільки силою Божою, благодаттю Всесвятого Духа. Втім благодать служіння Іванового була ще не новозавітною «благодаттю на благодать», але старозавітною благодаттю підзаконного служіння покори та страху. Тому він і Предтеча, бо був лише передвісником Нового Завіту — завіту смирення й любові; лише провідником до Христа. Служіння Іванове, так само й хрещення його, мало підзаконний характер. Він хрестив (духовно занурював) підзаконних, які стали насправді уже беззаконними, в очищаючу купель Слова — на покаяння. Тому що як фізична вода змиває з людини увесь бруд тілесний, так і сльози покаяння сповна обмивають душі наші від бруду гріховного. Іван Хреститель очищав віру, повертав беззаконних до початку мудрості — страху Божого. Він воскрешав віру, готуючи народ до Завіту Нового. І недарма Сам Христос свідчив про нього: «Поправді кажу вам: між народженими від жінок не було більшого над Івана Хрестителя (він — найбільший серед підзаконних)! Та найменший у Царстві Небеснім — той більший від нього!»
Усі події священної історії Старого й Нового Завітів несуть у собі духовну інформацію, мають пророчий зміст як для усієї Церкви, усього людства, так і для кожної людини зокрема. Біблія — це Книга для нас і про нас. І всі персонажі Святого Письма мають своє відображення в серцях наших, у нашому житті. «Таємниця, захована від віків і поколінь, а тепер виявлена Його святим... — Христос у вас, надія слави!» Так, Христос — мир — у нас! У нас і Богородиця (духовний образ самозречення, символ цнотливого, чистого, праведного життя), і святі апостоли (Петро, Яків, Іван — це віра, надія й любов). На жаль, у кожному з нас є і негативні постаті Книги книг. Це і зрадливий Юда, і пильний дослідник крамоли Кайяфа, і Ірод — плотський наш розум, і Іродіада — гріховне, пристрасне життя. Та в нас і Іван Хреститель, Предтеча Господній — емблема каяття, голос сумління, посольство Боже в серці людському!
Різдво Івана Хрестителя в духовному плані — це не що інше, як пробудження совісті, голос «волаючого в пустелi» наших сердець пророка Господнього. Неможливо спастися без покаяння. Неможливо прийти до хрещення Христового без хрещення Іванового. Неможливо піднятись на вершину, не зробивши перший крок. Покаяння — це і є перший крок до Христа, ключ до дверей Божого Царства. Це перша сходинка до віри смиренної, що чинна любов'ю. Покаяння — це «альфа», початок спасіння нашого. Вершина ж його — то «омега», досконала любов Божа. Іван Хреститель — це заклик Господній до кожного з нас: зупинитись на шляхах своїх, зректися себе й зробити перший крок назустріч спасінню. Заклик покаятись. Заклик смиритись... Недарма й Сам Господь наш Ісус Христос починає служіння з тих самих слів, що їх уперше проказав Предтеча Спасів Іван: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!»
Тому ми християни, повинні добре вслухатись у слова Предтечі, тому, що дорога до досконалості- це дорога каяття, на якій ми можемо пізнати не тільки свою неміч, але і Боже милосердя, яке відкриває нам двері до життя в повноті і в єдності з Богом. Амінь.
о. Іван Гудзь

Івана Купала. Різдво Івана Хрестителя

Одне з найпоетичніших свят українсського обрядового календаря. Купальські вогні надихали на творчість не лише великого Миколу Гоголя, а й багатьох інших письменників та поетів. Церква цього дня відзначає Різдво Івана Хрестителя. Ще в дохристиянську добу слов'яни відзначали цієї пори свято Купайла, тобто Сонця. шляхом злиття християнських та язичницьких традицій і утворилося свято Івана Купала. Спеціально до дня Купайла хлопці та дівчата виготовляли ляльки-опудала Купало та Марену. Навколо цих персонажів точаться головні події вечора на Івана Купала. Марена яваляє собою зроблену із соломи ляльку, яку вдягають у жіночий одяг, Купало також виготовляється із соломи, але одяг на ньому чоловічий. Марену, відповідно, роблять дівчата, а Купало – хлопці. Цікаво, що походження ті того, ні іншого образів невідоме, зате відомо, що і Купало і Марену чекає трагічна розв'язка. Їх обох, або ж топлять, або ж спалюють. Як відомо, і цей звичай зараз гарно зберігся, головною розвагою вечора на Івана Купала є стрибки через багаття. Хоча чому власне розвагою, це зараз вони стали чимось на кшталт спортивних змагань, а от раніше цьому ритуалові надавали магічного значення. Скажімо, якщо стрибнути найспритніше, то у Вас буде гарне здоров'я, коли вдало перескочать через полум'я закохані, то вони скоро поберуться. І не дай Вам Боже вскочити у вогонь – біди на протязі року не уникнути. По закінченні веселих дійств можна йти відпочивати. Це не стосується, лише найсміливіших та найчистіших серцем у яких є шанс знайти чарівну квітку папороті і здобути усі земні скарби. Але пам'ятайте: шлях до квітки захищає нечиста сила, та й земні багатства, які вона відкриває ще нікого до добра не доводили. В день Івана Купала намагалися зцілюватися росою Для цього потрібно встати якомога раніше і пройтись босоніж по цілющій купальській росі. В цей день проходив масовий збір лікарських трав. Особливої цілющої сили купальська трава набирає до сходу Сонця, отож, як мовиться, "Хто рано встає, тому й Бог дає!"