Страсний тиждень

Останній тиждень перед Великоднем називають Страсним тижнем. В цей час усі віруючі повинні суворо дотримуватися посту – не вживати м'ясних страв, молочного, а в п'ятницю і суботу навіть страв із риби. Лише овочі, та й ті не помащені олією.Великодній четвер в народі прийнято називати Чистим. В цей день люди прибирають в своїх домівках, замітають, вичищають подвір'я. Існує повір'я, що в Чистий четвер до сходу сонця треба покупатися, аби позбутися всіляких хвороб.В четвер потрібно посповідатися тим, хто ще не встиг. Крім звичних приготувань люди повинні подумати про свою душу, очистити її. Цього дня в церкві правиться заутреня, на якій єпископ миє ноги 12-тьом священикам. Так, як це колись робив Ісус Христос. Задля того, щоб показати, що він не є паном над ними. А таким слугою, як і вони.

Evora p. Ivan Hudz

Розпорядок Богослужень у Страсний і Великодній період.

Лісабон

23Середа - Літургія переждеосвячених Дарів – 19:00
24Четвер - Вечірня з Літургією св. Василія – 11:00
Страсна Утреня – 19:00
25П’ятниця - Великі Царські Часи – 10:00
Виставлення Плащаниці – 11:00
Єрусалимська Утреня – 18:00
26Субота - Вечірня з Літургією св. Василія – 11:00
Надгробне – 17:00
Божественна Літургія в церкві св. Домініка, Посвячення Пасок – 19:00
27Неділя - Пасхальна Утреня – 8:30
Божественна Літургія – 10:00
28Понеділок - Божественна Літургія – 19:00
29Вівторок - Божественна Літургія – 19:00
30Середа - Божественна Літургія – 19:00

Настоятель храму о. Йоан-Дмитро Лубів, ЧСВВ м. Лісабон

Евура

24Четвер - Страсна Утреня – 20:00

25П’ятниця - Великі Царські Часи – 10:00

Виставлення Плащаниці – 11:00

Єрусалимська Утреня – 18:00

Божественна Літургія – 19:00 і благословення пасок ( Тораш Ведраш)

26Субота - Вечірня з Літургією св. Василія – 11:00

27Неділя - Божественна Літургія – 9:00 і благословення пасок

Божественна Літургія – 13:00 і благословення пасок (Бежа)

о. Іван Гудзь капелан УГКЦ в Архидієцезії Евура і Дієцезії Бежа.

Квітна неділя

Празник торжественного в'їзду Ісуса Христа до Єрусалима належить до найдавніших празників у Східній Церкві. Свідчення про його святкування сягають III століття. Святкування цього празника почалося в Єрусалимі і невдовзі стало празником усієї Східної Церкви.
Сильвія Аквітанська у щоденнику свого паломництва святими місцями детально описує, як відбувався цей празник у Єрусалимі в IV столітті. Там читаємо, що вірні Єрусалима щорічно намагалися наново переживати подію Христового в'їзду до Єрусалима так, як вона відбулася перший раз. У Квітну неділю, після ранішніх відправ у храмі Божого Гробу, вірні збиралися близько першої години пополудні на Оливній Горі коло церкви Христового Вознесення. Сюди приходив єпископ з дияконами, і коли збирався народ, співали різні гімни і псалми та читали зі святого Євангелія про подію Христового в'їзду до Єрусалима. Приблизно через дві години, коли вже всі зійшлися, починався величавий похід-процесія в сторону Єрусалима. Під час процесії і старші, й діти, несучи пальмові чи оливкові галузки співали гімни і псалми, що закінчувалися окликами: "Благословен, хто йде в ім'я Господнє". Похід замикав єпископ із своїми помічниками. І він, подібно як Христос, їхав на осляті. Процесія ішла через місто аж до храму Божого Гробу. Торжество закінчувалося відправою вечірні.
У VII сторіччі різні церковні письменники, наприклад, Андрій Критський, Косма Маюмський, Йоан Дамаскин, Теодор і Йосиф Студити, уклали стихири й канони на цей празник. Квітна неділя, хоча належить до великих Господських празників, не має ані перед­- ані попразденства в церковній службі, бо її святкують у часі посту.
У VI-VІІ століттях цей празник перейшов до Західної Церкви під назвою Пальмової неділі. У цей день на Заході практикували організовувати процесії з пальмовими віттями. Посвячені пальми зберігають аж до Попільної середи наступного року. Тоді їх спалюють і попелом посипають в середу голови на знак покути. Квітна неділя в наших богослужбових книгах має такі назви: "неділя Ваїй", Цвітна, Цвітоносна і Цвітоносія", а в народі ще: "неділя Шуткова, Вербна чи Вербниця". Усі ті назви пов'язані із звичаєм благословляти й роздавати того дня в церкві пальмові чи оливкові галузки. Через брак пальмового чи оливкового віття в нашій країні ми маємо прадавній звичай використовувати гілки лози чи верби, бо вони навесні найшвидше розвиваються.