Коротка історія
Хто ближче приглянеться до нашого церковного року, той чітко завважує, що наша Східня Церква до великих і світлих празників завжди приготовляється коротшим чи довшим постом. Маємо великий і святий піст перед празником Пасхи. Маємо одноденні пости перед деякими празниками. Маємо багатоденні пости перед празником св. Апостолів Петра й Павла та празником Успіння Преч. Діви Марії. Маємо вкінці довгий піст перед празником Христового Різдва. Цей празник, як і празник Пасхи, належить до найбільших празників у році, тому і його піст творився на взір пасхального посту, і навіть носить назву Чотиридесятниці.
Колиска цього посту це давня Галлія, а сьогоднішня Франція. Тут від 5-го віку маємо згадки про підготівний піст до Христового Різдва. Єпископ Григорій з Тур (+ 594 р.) говорить, що св. Перпетуус, єпископ Турський (+ 491 р.), починаючи від дня св. Мартина, це є 11 листопада, аж до Христового Різдва постив у понеділок, середу й суботу. Собор Турський II (567 р.) приписує монахам постити кожного дня в місяці грудні аж до Христового Різдва. Дещо пізніше цей піст переходить до Риму й Італії, а відтак до Англії. Різдвяний піст на Заході з часом дістає назву "адвенту", що з-латинської значить "приходу", це є приходу Христа. Первісно слово "адвент" = прихід означало празник Христового Різдва, а пізніше почало означати час перед Христовим Різдвом. В 9-му ріці перша неділя адвенту стає на Заході початком церковного року.
Тоді, коли на Заході різдвяний піст у 6-му столітті стає вже загальним, то на Сході під впливом Заходу він у тому часі щойно починається. Першу згадку про різдвяний піст від 14 листопада подає Коптійський календар з 8-го сторіччя. Іванові Постникові (582-595), патріярхові Царгороду, приписують таке правило: "Годиться, щоб миряни здержувалися від м'яса в дві Чотиридесятниці, це є піст св. Пилипа і піст св. Апостолів Петра й Павла". В 9-му віці різдвяний піст стає загальним по цілому Сході.
На Руси-Україні в домонгольській добі, як це київський митрополит Георгій у своїм "Білеческім Уставі" дає знати, були крім пасхального ще три інші річні пости. Вони починалися в тому самому часі, що й сьогодні, тільки Успенський піст не був усюди і був коротший. Митрополит Георгій називає Різдвяний піст Пилипівкою, то значить, що він починався від св. Пилипа, 27 (14) листопада. В часі Пилипівки він приписує такий самий піст і поклони, як у Петрівку, це є їда раз на день без молока і без м'яса, а в суботу й неділю дозволяє на рибу два рази денно (§4). Київський митрополит Максим (1283-1305) називає різдвяний піст Чотиридесятницею.
В наших часах Церква із-за різних причин досить злагіднила колись дуже строгі пости й залишила їх радше добрій волі вірних. Та це не значить, що ми не зобов'язані до практики духа жертви, покути й посту.
Колиска цього посту це давня Галлія, а сьогоднішня Франція. Тут від 5-го віку маємо згадки про підготівний піст до Христового Різдва. Єпископ Григорій з Тур (+ 594 р.) говорить, що св. Перпетуус, єпископ Турський (+ 491 р.), починаючи від дня св. Мартина, це є 11 листопада, аж до Христового Різдва постив у понеділок, середу й суботу. Собор Турський II (567 р.) приписує монахам постити кожного дня в місяці грудні аж до Христового Різдва. Дещо пізніше цей піст переходить до Риму й Італії, а відтак до Англії. Різдвяний піст на Заході з часом дістає назву "адвенту", що з-латинської значить "приходу", це є приходу Христа. Первісно слово "адвент" = прихід означало празник Христового Різдва, а пізніше почало означати час перед Христовим Різдвом. В 9-му ріці перша неділя адвенту стає на Заході початком церковного року.
Тоді, коли на Заході різдвяний піст у 6-му столітті стає вже загальним, то на Сході під впливом Заходу він у тому часі щойно починається. Першу згадку про різдвяний піст від 14 листопада подає Коптійський календар з 8-го сторіччя. Іванові Постникові (582-595), патріярхові Царгороду, приписують таке правило: "Годиться, щоб миряни здержувалися від м'яса в дві Чотиридесятниці, це є піст св. Пилипа і піст св. Апостолів Петра й Павла". В 9-му віці різдвяний піст стає загальним по цілому Сході.
На Руси-Україні в домонгольській добі, як це київський митрополит Георгій у своїм "Білеческім Уставі" дає знати, були крім пасхального ще три інші річні пости. Вони починалися в тому самому часі, що й сьогодні, тільки Успенський піст не був усюди і був коротший. Митрополит Георгій називає Різдвяний піст Пилипівкою, то значить, що він починався від св. Пилипа, 27 (14) листопада. В часі Пилипівки він приписує такий самий піст і поклони, як у Петрівку, це є їда раз на день без молока і без м'яса, а в суботу й неділю дозволяє на рибу два рази денно (§4). Київський митрополит Максим (1283-1305) називає різдвяний піст Чотиридесятницею.
В наших часах Церква із-за різних причин досить злагіднила колись дуже строгі пости й залишила їх радше добрій волі вірних. Та це не значить, що ми не зобов'язані до практики духа жертви, покути й посту.
Немає коментарів:
Дописати коментар