Різдвяне привітання Блаженнішого Любомира
Високопреосвященним і Преосвященним Владикам! Всесвітлішому, Всечеснішому Духовенству! Преподобним Монахам і Монахиням! Дорогим у Христі Мирянам! Мир у Господі!

Дорогі у Христі! З Божою допомогою дожили ми до цьогорічного празника Різдва Господа нашого Ісуса Христа. З цієї нагоди, такої урочистої і радісної, бажаю усіх вас привітати, - привітати тих, хто святкує цю подію на рідних землях, тих, хто живе у місцевостях, де наша Церква має свою розвинену структуру, і тих, хто перебуває там, де немає формальної присутності Української Греко-Католицької Церкви. Усіх вас, хоч би якими були обставини вашого життя, сердечно вітаю!
Прохаю тих із вас, хто є таким щасливим і має нагоду разом з усією родиною сісти до Святої вечері, подякувати Господові за цей великий дар і саме в той час згадати своїх братів і сестер у Христі, які віддалені великими відстанями та змушені далеко від рідної оселі святкувати Різдво. Можливо, таке розділення є тимчасово чимось необхідним, але особливо у Святий вечір відчуваємо драматичність такої ситуації і на очі навертаються сльози. Їх висушити може хіба що надія на швидку зміну.
У нас є звичай при свят-вечірньому столі залишати місце для тих, хто не має з ким сісти до Вечері, бо змушений перебувати далеко від рідних. На Святий вечір будемо про вас, дорогі у Христі, особливо пам’ятати.
Чого передусім у цей час я хочу усім вам з глибини серця побажати? Оскільки Христове Різдво за своїм змістом, літургійною формою, прадавніми звичаями вважають найбільшим родинним святом, то воно повинно бути тим часом, коли маємо одне про одного думати, одне за одного молитися, а якщо потрібно – одне одному допомагати. Одне слово, якщо ми поширимо розуміння Христового празника на всіх членів нашої Церкви і нашого народу, то відчуємо себе у Христі-Господі причасниками однієї великої родини. Кажу «у Христі-Господі», бо саме Його прихід і перебування між нами надає усім нашим людським зв’язкам особливого значення, підносить, змінює їх всупереч всім тим, хто через людські обмеження і немочі протистоїть відчуттю тієї родинної єдності. Світ, у якому немає Бога, який відкидає новонароджене Дитятко, не може досягнути висот і змушений перебувати в багні нетерпеливості й ненависті. Тому, коли сьогодні наші вуста промовлятимуть привіт «Христос рождається!», нехай це буде великим актом віри нашого серця, що всі ми - діти Божі, члени одної родини і що немає сили, яка б нас змушувала бути одне одному недругами.
Сердечно вітаю вас, дорогі брати і сестри!
Христос рождається!

+ ЛЮБОМИР

Київ, 4 грудня 2006 року