13 січня 2007

Українські звичаї на португальській землі.
Більше 4 тисяч кілометрів розділяє українців Португалії з Батьківщиною. Хоч на чужині кожний з нас старається інтегруватися в нове життя, в нове оточення та український дух ніколи нас не полишає.
Український зимовий календар багатий святами. Та природа теплої Португалії, здається, зовсім не дає відчути того, звиклого з дитинства, зимового різдвяного настрою. Тому туга за рідними святами відчуттями заставляє творити свято по-українськи...
Ще в неділю, 17 грудня, після Божественної Літургії всіх українських дітлахів в м. Фаро вже втретє вітав „Святий Угодник Миколай” в церкві святого Антонія. Це свято потішило і малят, і дорослих. Учні Української недільної школи підготували сценарій вивчили пісні і вірші, батьки виготовили справжні театральні костюми. А неслухняний чортик Антипко приніс свої „подарунки” та охочих мати різочку так і не виявилося.
Світлини та розповідь про наше свято Миколая були надруковані на сторінках газети для іммігрантів зі Східної Європи „Слово”.
А 31 грудня Дід Мороз та Снігурочка запросили малюків провінції Алгарве на свято новорічної Ялинки, яке проводили українські школярики в церкві святого Луїза в місті Фаро. Хороводи навколо ялинки, рухливі ігри та розваги, а ще багато подарунків від Діда Мороза звеселили всіх присутніх на святі.
Стіни святкового залу прикрашали роботи учасників конкурсу дитячих малюнків „Різдвяна містерія”.
Багато дорослих прикладають всі зусилля, щоб наші діти знали і любили українські звичаї, відчували себе частинкою великої нації з повчальною історією, багатою культурою і глибокою побожністю.
Тому вперше проведена у Фаро 5 січня дитяча Служба Божа, яку відправив отець Олег Трушко, об’єднала десятки дітей і батьків в Українській Церкві. Для того багатьох дітей ця Божественна Літургія рідною мовою була першою в житті.
Маленькі українці відкрито і щиро прислухаються до всього рідного: з наполегливістю вивчають українську мову, з цікавістю готують і проводять національні свята, з повагою слухають Слово Боже. І це ще один з доказів необхідності національно-духовного виховання дітей в українському середовищі далеко на чужині. Адже кожна людина на Землі буде повноцінною лише завдяки усвідомленній етнічній самоедентичності.
Бо ж пам’ятаймо українську пісню „Без корінню саду не цвісти”...
Директор школи в м. Фаро Дмитрук Наталія.

Немає коментарів: