Історія українського вертепу, що налічує уже не одну сотню років, поповнюється усе новими і новими сторінками. Розвиток цього різдвяного дійства нерозривно пов’язаний з самою історією нашого народу.Згадаймо наприклад, етнографічну діяльність українських братських шкіл, чи заснованого уже в 1868 р., західноукраїнського товарства «Просвіта», усі вони розвивали традицію українського вертепу, як таку, що символізувала релігійність нашого народу і його національну своєрідність. І за часів Австро-Угорщини, і в царській Росії, і в тоталітарному Радянському Союзі звучали українські колядки. А різні хвилі еміграції, що розкидали наш народ по всьому світі, перенесли разом з ним у різні куточки земної кулі і українські звичаї.
Не стала і винятком і Португалія. Маленькі колядники, під керівництвом Наталії Миколаївни Корбчук, організували у провінційному містечку Албуфейра справжнє різдвяне шоу, присвячене народженню маленького Ісусика. Були тут і Звіздар, і Ангели, і три Царі, і Пастушки, не обійшлося без Жида, Ірода, Чорта і Смерті.
За час Різдва до Вохреща діти відвідали біля двох десятків українських родин, виступили у церкві святої Анни, де отець Олег Трушко поблагословив маленьких колядників, подарував їм образочки та солодощі.
Можливо, зустріч з нашими колядниками, заставила задуматись про суть Різдва і багатьох португальців, які здивовано запитували: «Що це? Карнавал?», а потім, чуючи відповідь, усе ж здивовано знизували плечима. Нема у них цього. А діти весело посміхались, і бачилось, що щасливі вони та задоволені.
Ірина Березняк
Немає коментарів:
Дописати коментар