"Неділя прощення" - це день, у якому Церква закликає нас, християн, до прощення, прощати одне одному образи.Чому Свята Церква встановила напередоднi Великого посту день прощення? Спаситель наш сказав: "Якщо ви прощатимете людям провини їхнi, то простить i вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхнiх, то i Отець ваш не простить вам провин ваших" (Мф. 6, 14-15).
У Великому посту всi ми повиннi очистити свої душi вiд накопичених грiхiв. А для цього нам потрiбно зi смиренням каятися, щиро молитися i просити Господа простити нам грiхи нашi. Молитва не може бути почутою Богом, якщо в душi палають ненависть i злоба. Тому Христос Спаситель попереджає таких богомольцiв. Вiн говорить: "Коли ти принесеш дар твiй до жертовника i там згадаєш, що брат твiй має щось проти тебе, залиш там дар твiй перед жертовником i пiди перше помирися з братом твоїм, i тодi прийди i принеси дар твiй" (Мф. 5, 23-24). Як бачимо, без взаємного примирення Господь не вислуховує наших молитов. Вiн говорить: "Пiди перше помирися…". Для нашої гордостi тяжко буває упокорити себе, але це є необхiдно зробити, коли ми хочемо бути дітьми Божими і наслідувати Ісуса Христа, який помер і воскрес за всіх нас. Багато хто з нас не надає цьому належного значення. Маючи злобу проти своїх ближнiх, вiруючi люди моляться Богу, ходять до церкви, приймають Святi Тайни, роздають милостиню, чинять iншi добрi дiла i думають, що так воно i повинно бути: злоба - злобою, а добро - добром; одне одному не заважає. Такi вiруючi глибоко помиляються. Вiд тих, хто тримає у своєму серцi ненависть i злобу, Господь не приймає молитви; Вiн вiдкидає їхню милостиню, а їх самих не прощає до того часу, доки вони не викинуть iз своєї душi зло i ненавість.
Не забуваймо, якщо не прощаємо тих, що згрiшили проти нас, то i самі не отримаємо прощення; i простить нас Гоподь Бог тiльки тодi, коли ми простимо; i помилує нас Господь, коли ми самі помилуємо і простимо наших ближніх. Можемо сказати: …як я багато прощав моєму братовi, але вiн знову дошкуляв менi й багато зробив менi зла, i тому не можу простити. Не думаймо так у нашому серці, а стараймося уподiбнитися д.Стефану первомученику i молись за тих, що чинять намi зло, i уподiбнюймося своєму Господу, який прийняв за нас смерть. Стерпи докори вiд брата, i Господь простить тобi багато грiхiв.
Тiкаймо, браття, вiд злопам'ятства, бо всякий грiх швидко минає, а злопам'ятство часто переходить у пристрасть, що з'їдає серце; оскiльки злопам'ятний чи ходить, чи лежить, чи встає, а змiїний яд постiйно носить у собi. Той, хто має цю пристрасть, Царства Божого не успадкує i прощення не отримає, і нiяка доброчиннiсть, нi пiст, нi милостиня не пiдуть такiй людинi на користь, тому що злопам'ятство погубить усе. Нам треба викинути з нашого серця злобу, ненависть i образи. Зробити це дуже нелегко, але треба, бо цього вимагає Господь: "Якщо ви прощатимете людям провини їхнi, то простить i вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхнiх, то i Отець ваш не простить вам провин ваших". Простім один-одним провини і у той час посту увійдім з чистим серцем і тільки така жертва є приємна Богу,який є- прощення, милосердя і любов.
Амiнь! o.Іван Гудзь.
У Великому посту всi ми повиннi очистити свої душi вiд накопичених грiхiв. А для цього нам потрiбно зi смиренням каятися, щиро молитися i просити Господа простити нам грiхи нашi. Молитва не може бути почутою Богом, якщо в душi палають ненависть i злоба. Тому Христос Спаситель попереджає таких богомольцiв. Вiн говорить: "Коли ти принесеш дар твiй до жертовника i там згадаєш, що брат твiй має щось проти тебе, залиш там дар твiй перед жертовником i пiди перше помирися з братом твоїм, i тодi прийди i принеси дар твiй" (Мф. 5, 23-24). Як бачимо, без взаємного примирення Господь не вислуховує наших молитов. Вiн говорить: "Пiди перше помирися…". Для нашої гордостi тяжко буває упокорити себе, але це є необхiдно зробити, коли ми хочемо бути дітьми Божими і наслідувати Ісуса Христа, який помер і воскрес за всіх нас. Багато хто з нас не надає цьому належного значення. Маючи злобу проти своїх ближнiх, вiруючi люди моляться Богу, ходять до церкви, приймають Святi Тайни, роздають милостиню, чинять iншi добрi дiла i думають, що так воно i повинно бути: злоба - злобою, а добро - добром; одне одному не заважає. Такi вiруючi глибоко помиляються. Вiд тих, хто тримає у своєму серцi ненависть i злобу, Господь не приймає молитви; Вiн вiдкидає їхню милостиню, а їх самих не прощає до того часу, доки вони не викинуть iз своєї душi зло i ненавість.
Не забуваймо, якщо не прощаємо тих, що згрiшили проти нас, то i самі не отримаємо прощення; i простить нас Гоподь Бог тiльки тодi, коли ми простимо; i помилує нас Господь, коли ми самі помилуємо і простимо наших ближніх. Можемо сказати: …як я багато прощав моєму братовi, але вiн знову дошкуляв менi й багато зробив менi зла, i тому не можу простити. Не думаймо так у нашому серці, а стараймося уподiбнитися д.Стефану первомученику i молись за тих, що чинять намi зло, i уподiбнюймося своєму Господу, який прийняв за нас смерть. Стерпи докори вiд брата, i Господь простить тобi багато грiхiв.
Тiкаймо, браття, вiд злопам'ятства, бо всякий грiх швидко минає, а злопам'ятство часто переходить у пристрасть, що з'їдає серце; оскiльки злопам'ятний чи ходить, чи лежить, чи встає, а змiїний яд постiйно носить у собi. Той, хто має цю пристрасть, Царства Божого не успадкує i прощення не отримає, і нiяка доброчиннiсть, нi пiст, нi милостиня не пiдуть такiй людинi на користь, тому що злопам'ятство погубить усе. Нам треба викинути з нашого серця злобу, ненависть i образи. Зробити це дуже нелегко, але треба, бо цього вимагає Господь: "Якщо ви прощатимете людям провини їхнi, то простить i вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхнiх, то i Отець ваш не простить вам провин ваших". Простім один-одним провини і у той час посту увійдім з чистим серцем і тільки така жертва є приємна Богу,який є- прощення, милосердя і любов.
Амiнь! o.Іван Гудзь.
Немає коментарів:
Дописати коментар