НЕДІЛЯ САМАРЯНКИ

Кожного дня ми когось зустрічаємо: рідних, блзьких, знайомих, незнайомців. Сьогоднішня недільна Євангелія оповідає нам про зустріч двох осіб, Ісуса з жінкою Самарянкою.
На перший погляд звичайна і випадкова зустріч. Ісус втомлений сів біля криниці відпочити і тут приходить жінка самарянка по воду. Ісус не залишає її без уваги, а нав'язує діалог, просячи напитись води. Жінка здивована, не очікувала такого, бо Ісус був юдеєм, а юдеї і самаряни ворогували між собою: "Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити в мене, жінки самарянки? Адже юдеї не спілкуються з самарянами" (Ів 4,9). Ісус продовжує дивувати її, хвилю тому просив напитись води, а тепер пропонує їй воду: "Коли б ти знала Божий дар, і Хто Той, що говорить тобі: Дай Мені напитися! - ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води. Каже жінка до Нього: Тай зачерпнути не маєш чим, Пане, а криниця глибока, то звідки маєш воду живу?" (Ів 4,10-11). Не зрозуміла, що Він пропонує, бо не знала хто Він. Ісус Христос сьогодні говорить до нас ті самі слова, що сказав до жінки, пропонує нам "воду життя". Він хоче, щоб ми не мали більше спраги: "А хто питиме воду, що Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне" (Ів 4,14).

Христос говорить про спрагу нашої душі, Він хоче погасити спрагу, яку має кожна людина в пошуках свого щастя.

Кожен з нас шукає щастя так, як його розуміє, в грошах чи добрій роботі, вважаючи що матеріальні добра вгамують цю спрагу бути щасливим. Можливо це є так, але де те щастя, коли гроші вкрали, роботу втрачено, кохана людина померла, де шукати те щастя, де місце його перебування? Наше життя пропливає руслом цього світу, Бог чомусь у нашім житті на другому плані, і те щастя, в тому в чому ми його шукаємо, чи хочемо знайти, приносить нам тільки розчарування, тривогу і неспокій.

Але Ісус пропонує нам, так як оці самаритянці "воду життя", яка втамовує нашу спрагу пошуку щастя. Бо Бог чекає нас постійно, пропонує нам тільки щастя, і любить нас більше ніж ми самі себе. "Так бо Бог полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне" (Ів 3,16). Проте від нас залежить чи ми виберемо те ДЖЕРЕЛО, звідки витікає правдиве щастя, чи зануремось у наші власні пошуки того щастя, відкидаючи Бога з нашого життя і переконуючи себе, що ми самі є творці нашої долі і нашого щасливого буття. А таке, на превеликий жаль є!
Тому, маючи добрий приклад жінки-самарянки, подивімось уважно на наше життя і проаналізуймо, що ця наша життєва митушня вводить нас у блуд, а правдеве ДЖЕРЕЛО є біля нас, то Христос, який через Своє Воскресіння дарував нам щастя і життя у Бозі. Амінь.

о. Іван Гудзь.