Паломництво
17 червня 2007 року, Капеланія УГКЦ у Португалії ,оргвнізовує прощу до Фатіми.Початок порщі о 10.00 год. за місцевим часом, збір у Фатімі біля готелю “ DOMUS PACIS”.
Капеланія УГКЦ
Щоб зрозуміти паломництво, передусім потрібно пам’ятати, що це не туристичний розважально-галасливий похід. Паломництво - це релігійно – покутний акт, йому притаманний дух молитви, самопожертви, любові, а також зовнішній порядок, що характеризується індивідуальною формою переживання віри кожного прочанина зокрема. Проща - це не випадкова річ в житті. Її плануємо, готуємо на багато місяців наперед, а потім послідовно реалізуємо в повсякденному житті взяті у дорозі постанови. Паломник на відміну від туриста переживає паломництво значно глибше та дозріліше. В паломнику видно голод молитви, голод Бога, який він в прощі намагається заспокоїти, бо нерідко в щоденному житті на це часу замало. Життя людини немов мандрівка, яку релігійною мовою звемо паломництвом, або прощею. Окрім шляху всього життя, людина з прадавніх часів мандрувала до вибраних місць, для свідчення віри та поглиблення зв’язку з Богом. Часто людина вирішувала вирушити у дорогу за порадою самого Господа. Біблійний Авраам (Вих. 12,1), та вся історія вибраного народу, це взірець саме такої мандрівки. Божественна обітниця їх спонукала прямувати до землі, яка мала врешті - решт стати їхнім домом, а святе мандрування для них було покутою та очищенням. Добровільно піддаючись Закону, сам Ісус разом із Марією та Йосипом, йшов як прочанин до Святого Міста Єрусалим (Лк 2,41). Проща, це одна з найстарших практик християнства. Вже з перших століть християни мандрували до святих місць, освячених присутністю Господа Христа,святих та мучеників.Паломництво, це символ мандрівки віруючої людини слідами Спасителя, практика аскетизму і покутування за людські слабкості, що виражає невпинну чуйність людини відносно власної слабкості, а також внутрішньо готує зміну людського серця. Чуванням, молитвою і постом паломник простує вперед дорогою християнської досконалості, назустріч з вічним,яким є Бог.
p. Ivan Hudz
Капеланія УГКЦ
Щоб зрозуміти паломництво, передусім потрібно пам’ятати, що це не туристичний розважально-галасливий похід. Паломництво - це релігійно – покутний акт, йому притаманний дух молитви, самопожертви, любові, а також зовнішній порядок, що характеризується індивідуальною формою переживання віри кожного прочанина зокрема. Проща - це не випадкова річ в житті. Її плануємо, готуємо на багато місяців наперед, а потім послідовно реалізуємо в повсякденному житті взяті у дорозі постанови. Паломник на відміну від туриста переживає паломництво значно глибше та дозріліше. В паломнику видно голод молитви, голод Бога, який він в прощі намагається заспокоїти, бо нерідко в щоденному житті на це часу замало. Життя людини немов мандрівка, яку релігійною мовою звемо паломництвом, або прощею. Окрім шляху всього життя, людина з прадавніх часів мандрувала до вибраних місць, для свідчення віри та поглиблення зв’язку з Богом. Часто людина вирішувала вирушити у дорогу за порадою самого Господа. Біблійний Авраам (Вих. 12,1), та вся історія вибраного народу, це взірець саме такої мандрівки. Божественна обітниця їх спонукала прямувати до землі, яка мала врешті - решт стати їхнім домом, а святе мандрування для них було покутою та очищенням. Добровільно піддаючись Закону, сам Ісус разом із Марією та Йосипом, йшов як прочанин до Святого Міста Єрусалим (Лк 2,41). Проща, це одна з найстарших практик християнства. Вже з перших століть християни мандрували до святих місць, освячених присутністю Господа Христа,святих та мучеників.Паломництво, це символ мандрівки віруючої людини слідами Спасителя, практика аскетизму і покутування за людські слабкості, що виражає невпинну чуйність людини відносно власної слабкості, а також внутрішньо готує зміну людського серця. Чуванням, молитвою і постом паломник простує вперед дорогою християнської досконалості, назустріч з вічним,яким є Бог.
p. Ivan Hudz
Немає коментарів:
Дописати коментар