"Кожного разу, як їсте хліб цей і п'єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде" (І Кор. 11, 26). Цими словами св. Павло підкреслює відношення Пресвятої Євхаристії до Христової хресної жертви, бо Господня Вечеря є передусім меморіялом-спомином Христової жертви Відкуплення. Тому, хто приймає в ній участь, з'єднується з таїнством смерти Господа, і стає її вістуном-провісником. Бо брати участь у Євхаристійній Жертві значить голосити "смерть Господню аж доки він не прийде." А наводячи слова Христові: Я "хліб живий, що з неба зійшов" (Іван 6, 51), пригадує, що сам Христос є тією поживою, яка може заспокоїти голод людської душі. "І всі, хто достойно живиться при Його трапезі, стають живим знаряддям присутности Його любови, милосердя й миру."
Церква "живе з Євхаристії," бо ця Свята Тайна є й джерелом і вершиною її буття й дії. Тому церква так дуже цінить цей надзвичайний Євхаристійний дар й завжди дякує Богові за нього. Папа Іван Павло ІІ свою першу енцикліку в цьому новому тисячолітті присвятив цій Святій Тайні. Він назвав цю енцикліку "Церква Євхаристії," і наголосив, що Церква з Євхаристії черпає своє життя. А коли він проголосив нові "Світлі Таїнства" до розважування при молитві на вервиці, він поставив між ними, як п'яте таїнство, "Установлення Пресвятої Євхаристії на Тайній Вечері."
Христовий Намісник так дуже підкреслює важливість Пресвятої Євхаристії тому, що це найбільший й найцінніший дар, який Христос лишив своїй Церкві для людей, що їх Він викупив ціною своєї крови. Бо Пресвята Євхаристія втілює самого Христа, Сина Божого. Скривши своє тіло й кров під видами хліба й вина, Ісус, як Агнець Божий, що взяв не себе гріх світу, приносить свою хресну жертву в бeзкровний спосіб через священиків Нового Завіту, у Святій Літургії, за спасіння людей кожного часу. Ця Безкровна Жертва Христова є заразом нашою жертвою, яку ми приносимо небесному Отцеві не тільки як винагородження за свої гріхи й гріхи цілого світу і за спасіння світу, але також як принос гідний самого Бога, як нашу жертву прослави Господа, жертву подяки за всі Божі блага, та жертву благання на всі наші потреби.
Та це ще не все. Ця жертва вимагає споживання пожертвуваного Божого Агнця. Ті, що приносять цю жертву й ті, що беруть участь в ній, споживають Того, хто себе приніс, і якого вони принесли, в жертву. Отож Євхаристійний Хліб і Вино, що вони споживають, це Тіло й Кров Христа, що з неба зійшов і який дає причасникам участь в Божому житті. Христос приходить до них й інтимно перебуває з ними і в них, запевнює їм воскресіння після їхньої смерти, і обіцює їм вічне життя з Богом. Дійсно, немає нічого величнішого, кращого й кориснішого для людини в світі як Жертва й Тайна Пресвятої Євхаристії.
Що могло спонукати Божого Сина до того, щоб Він залишив цю свою жертву в церкві, і себе як небесну поживу для Божого люду? Тільки Його безмежна любов до нас. А тільки Божа мудрість могла таке продумати, й тільки Божа всемогутність могла це здійснити. Від нас Господь вимагає віри в його слово, і віру в Його присутність у цій Святій Тайні. Ми мусимо сприймати цю Божу Тайну очима віри. Коли Христос обіцяв людям, що Він дасть їм своє тіло й свою кров як небесну поживу, були такі, що вважали це неможливим, мовля
в, "жорстока це мова! Хто може її слухати" (Іван 6, 60), і "відступилися від нього й більше з ним не ходили" (Іван 6, 66). Христос однак не відкликав своїх слів, але пояснив, що цю Тайну годі людським розумом збагнути. Він сказав: "Дух оживлює, а тіло ніяк не допомагає. Слова, які я вам сказав то дух і життя" (Іван 6, 63). І навпаки, Він ще й дав визов апостолам: "Невже й ви бажаєте відступитися?" А Петро відповів, "Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе - слова життя вічного! Ми й увірували й спізнали, що ти - Божий Святий" (Іван 6, 68-69). Петрова відповідь має бути нашою молитвою віри в Христові слова і в Його Пресвяту Тайну.Нам лишається тільки це величне Боже діло подивляти, цінити й іти за запрошенням Христа: "Беріть, їжте: це моє тіло," і "Пийте з неї всі, бо це кров моя" (Мат. 26, 26-28). Отож, з глибокою вірою й щирою любов'ю приступаймо до Христа в Пресвятій Євхаристії. Жертвуймо її небесному Отцеві як наш принос, і достойно відживляймося Його Тілом і Кров'ю на відпущення гріхів і на життя вічне.
Церква "живе з Євхаристії," бо ця Свята Тайна є й джерелом і вершиною її буття й дії. Тому церква так дуже цінить цей надзвичайний Євхаристійний дар й завжди дякує Богові за нього. Папа Іван Павло ІІ свою першу енцикліку в цьому новому тисячолітті присвятив цій Святій Тайні. Він назвав цю енцикліку "Церква Євхаристії," і наголосив, що Церква з Євхаристії черпає своє життя. А коли він проголосив нові "Світлі Таїнства" до розважування при молитві на вервиці, він поставив між ними, як п'яте таїнство, "Установлення Пресвятої Євхаристії на Тайній Вечері."
Христовий Намісник так дуже підкреслює важливість Пресвятої Євхаристії тому, що це найбільший й найцінніший дар, який Христос лишив своїй Церкві для людей, що їх Він викупив ціною своєї крови. Бо Пресвята Євхаристія втілює самого Христа, Сина Божого. Скривши своє тіло й кров під видами хліба й вина, Ісус, як Агнець Божий, що взяв не себе гріх світу, приносить свою хресну жертву в бeзкровний спосіб через священиків Нового Завіту, у Святій Літургії, за спасіння людей кожного часу. Ця Безкровна Жертва Христова є заразом нашою жертвою, яку ми приносимо небесному Отцеві не тільки як винагородження за свої гріхи й гріхи цілого світу і за спасіння світу, але також як принос гідний самого Бога, як нашу жертву прослави Господа, жертву подяки за всі Божі блага, та жертву благання на всі наші потреби.
Та це ще не все. Ця жертва вимагає споживання пожертвуваного Божого Агнця. Ті, що приносять цю жертву й ті, що беруть участь в ній, споживають Того, хто себе приніс, і якого вони принесли, в жертву. Отож Євхаристійний Хліб і Вино, що вони споживають, це Тіло й Кров Христа, що з неба зійшов і який дає причасникам участь в Божому житті. Христос приходить до них й інтимно перебуває з ними і в них, запевнює їм воскресіння після їхньої смерти, і обіцює їм вічне життя з Богом. Дійсно, немає нічого величнішого, кращого й кориснішого для людини в світі як Жертва й Тайна Пресвятої Євхаристії.
Що могло спонукати Божого Сина до того, щоб Він залишив цю свою жертву в церкві, і себе як небесну поживу для Божого люду? Тільки Його безмежна любов до нас. А тільки Божа мудрість могла таке продумати, й тільки Божа всемогутність могла це здійснити. Від нас Господь вимагає віри в його слово, і віру в Його присутність у цій Святій Тайні. Ми мусимо сприймати цю Божу Тайну очима віри. Коли Христос обіцяв людям, що Він дасть їм своє тіло й свою кров як небесну поживу, були такі, що вважали це неможливим, мовля
в, "жорстока це мова! Хто може її слухати" (Іван 6, 60), і "відступилися від нього й більше з ним не ходили" (Іван 6, 66). Христос однак не відкликав своїх слів, але пояснив, що цю Тайну годі людським розумом збагнути. Він сказав: "Дух оживлює, а тіло ніяк не допомагає. Слова, які я вам сказав то дух і життя" (Іван 6, 63). І навпаки, Він ще й дав визов апостолам: "Невже й ви бажаєте відступитися?" А Петро відповів, "Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе - слова життя вічного! Ми й увірували й спізнали, що ти - Божий Святий" (Іван 6, 68-69). Петрова відповідь має бути нашою молитвою віри в Христові слова і в Його Пресвяту Тайну.Нам лишається тільки це величне Боже діло подивляти, цінити й іти за запрошенням Христа: "Беріть, їжте: це моє тіло," і "Пийте з неї всі, бо це кров моя" (Мат. 26, 26-28). Отож, з глибокою вірою й щирою любов'ю приступаймо до Христа в Пресвятій Євхаристії. Жертвуймо її небесному Отцеві як наш принос, і достойно відживляймося Його Тілом і Кров'ю на відпущення гріхів і на життя вічне. 
Немає коментарів:
Дописати коментар