НЕДІЛЯ СЛІПОНАРОДЖЕНОГО

Чудо оздоровлення сліпця викликало неабияке заворушення серед найближчого оточення хворого. “Чи то не той, що все сидів і жебрачив?” Недавній сліпець рішуче розсіює всякі сумніви: “Це я!” – а зацікавленим охоче розповідає в подробицях те, що з ним сталось. Досі все проходить нормально. Сама подія для її ощасливленого героя, річ ясна, надзвичайно важлива, але розповідь про неї видається морально безпроблемною, сумління в цій розповіді начебто задіяне мало, як і в кожній розповіді про якусь важливу чи цікаву подію в житті людини. Але річ у тім, що Ісус учинив цей знак у суботу, а це вже для багатьох побожних юдеїв було важке для зрозуміння. Євангелист делікатно показує їхні труднощі: «Деякі з фарисеїв казали: “Цей чоловік не від Бога, бо не шанує суботи”. Інші мовили: “Чи може грішний чоловік такі чуда творити?” І виникла серед них незгода». Найпростіше було б, якби оздоровлення просто не відбулося. Тому оздоровленого почали розпитувати про подробиці з виразним заохоченням змінити свою версію, але той постійно повторював те саме. “Однак, юдеї не вірили, що він був сліпий і прозрів, аж поки не покликали батьків того прозрілого”. Ті, проте, підтвердивши, що то їхній син і що він раптово прозрів, не хотіли втручатися в суперечку: “Спитайте його: він дорослий і скаже сам про себе”. “Юдеї бо вже були змовилися, щоб виключити з синагоги кожного, хто його визнаватиме Христом”. Врешті так і вчинили з жебраком, який уперто не хотів змінити своїх свідчень (а допитували його, згідно євангельського запису, принаймні тричі).За що захоплюємось погордженим фарисеями жебраком? Не за те, що він учинив для інших. Авжеж, він виявив справедливість і вдячність Ісусові, але ж не з уваги на Нього оздоровлений не піддавався тискові старшини синагоги. Тим більше, не йшлося йому про інших; для його родичів було б навіть вигідніше, якби він так уперто не стояв на своєму. Захоплюємося ним за те, що він не зігнувся під натиском сильних та загрозою переслідувань, що залишився самим собою, що не мусив себе соромитись. …Сьогодні ніхто не сумнівається, що цивільна відвага і вірність самому собі “личить” людині незалежно від того, чи комусь це ще й принесе користь або збитки, і навпаки, брехня, підшита боягузтвом, принижує того, хто її припускається, тому вважається морально непорядною.Коли уважно придивитися до випробування, якому був підданий оздоровлений сліпець, можна збагнути його глибше значення. Адже чого вимагали від нього фарисеї, які не хотіли або не зуміли сприйняти чуда оздоровлення, вчиненого в суботу? Вони хотіли, щоб оздоровлений заперечив те, у правдивості чого був переконаний, заперечив те, що він щиро приймав за правду.Не знаємо, до якої міри розумів серйозність своєї ситуації наш герой, хоча знаменним є фінал події. «Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, і, зустрівши його, сказав до нього: “Віруєш у Сина Чоловічого?” Той відповів: “Хто він, Господи, щоб я увірував у нього?” Сказав йому Ісус: “І ти бачив його, і той, хто говорить з тобою, – це він”. Тоді той сказав: “Вірую, Господи!” І поклонився йому». Щойно тепер чудо довершилось. Через нелегку вірність правді, що дорого йому обійшлася, той чоловік одержав врешті доступ до Правди, якою є Ісус: він став здатний увірувати в Нього і Йому поклонитись, передбачаючи таким чином щасливу ціль і сповнення у вічності земної мандрівки. Важко не помітити в цьому фіналі сцени оздоровлення сліпонародженого особливої вказівки, що ласка віри знаходить добрий ґрунт у людині, яка вірна правді і готова за цю вірність дорого заплатити.Життя в правді є істотним елементом християнської культури. Ісус каже до учнів: “Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми і спізнаєте правду, і правда визволить вас”, а про противника, сатану, додає: “Він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі”. Боротьба ведеться (з нашою участю) з отаким супротивником, але, на щастя, також з таким Союзником, як Ісус. Це боротьба за правду і свободу, а через це – боротьба за сумління.

Évora.